«Найкраще місто на землі»

                З метою поглиблення дослідження та популяризації історії, культури, мови, звичаїв і традицій українського народу, репрезентації практичних здобутків у цьому напрямку; залучення до вивчення та пізнання рідного краю широких верств населення; підвищення суспільної уваги до діяльності краєзнавців; поглиблення співпраці з державними органами влади, закладами культури та освіти, науковими установами, громадськими організаціями зацікавленими у розвитку краєзнавства VI з’їзд Національної спілки краєзнавців України, який відбувся 23 січня 2017 року, прийняв рішення про встановлення Всеукраїнського дня краєзнавства та його щорічне відзначення 28 травня.
                Щоб відзначити рідне місто на показати все багатство його краси та історії, в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського оформлено краєзнавчу книжкову виставку «Найкраще місто на землі», де представлено різножанрову літературу: від поетичних збірок до наукових праць, так чи інакше пов’язаних з містом Ізмаїл.
                Ізмаїл - мальовниче місто на Дунаї, яке заслужено вважають перлиною українського Придунав'я завдяки поєднанню охайності, культури та історії. Однією з головних особливостей Ізмаїла є його доглянуті зелені зони. Парки та сквери регулярно прибираються, озеленюються та оновлюються.

«Не спалюй своє майбутнє!»

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. Але, на жаль, цього не сталося. Проблема існує і досі.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність та хвороби в усьому світі. У сучасному суспільстві паління є поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. За даними ВООЗ, у світі від захворювань, пов’язаних з палінням тютюну кожні 6 секунд помирає одна людина, а щорічно з цієї причини вмирають близько 5 мільйонів чоловік. Кожна спожита сигарета скорочує життя людини на 14 хвилин.

ВООЗ повідомляє про більш ніж 25 захворювань, перебіг яких погіршується під впливом куріння (серцево-судинні, легеневі та онкологічні захворювання). Серйозні наукові докази зв'язку раку легень та інфаркту міокарда з курінням були приведені в багаторічному дослідженні британських учених British Doctors Study.

Дві третини курців вважають, що куріння спричиняє невелику шкоду, але на жаль, це не так. Щороку приблизно 7 мільйонів людей у світі помирає від захворювань, пов’язаних з курінням. Всесвітня організація охорони здоров`я підрахувала, що загалом в Україні сьогодні палить 15,5 мільйонів людей. Особливо гостро проблема стоїть серед підлітків. За статистикою, з них палить кожен четвертий.

Юнацька бібліотека запросила лікаря-епідеміолога санітарно-карантинного відділу Ізмаїльського порту  Каражову Тетяну Петрівну, яка  розповіла учням освітнього простору «Промінчики добра»  про шкоду тютюнопаління та наслідки для організму людини.

На горизонті - новинки від УІК!

                Друзі, приємна новина!

                Нові книги в бібліотеці - радість для всіх: і для бібліотекарів, і для читачів. Адже кожна нова книга - це завжди подія та нове знайомство. Це яскраві видання на будь-який смак. Завдяки Українському інституту книги наша бібліотека отримала низку цікавих видань. До вашої уваги новинки на різну тематику.
                Кожна нова книга – це завжди нове знайомство, нові герої, нові імена. Кожен читач знайде собі захоплюючу, нову книгу для читання. Запрошуємо всіх любителів книг до читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського ознайомитися з новинками та обрати книгу до душі. Сподіваємось, вони подарують вам радість і задоволення від читання.
                Чекаємо вас за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41!

«Український рушник - рушник національної єдності»

До  Дня українського рушника  в читальній залі бібліотеки-філії №4 ЦБС для дорослих оформлено виставку-експозицію    «Я візьму той рушник, простелю, наче долю…», на якій представлено роботи наших читачів,   майстринь рукоділля клубу «Фантазія». Найвідоміша майстриня Ніна Григор‘єва продемонструвала  рушники,вишиті для своїх рідних в різні часи: весільний,пасхальний, святковий. Під час творчої зустрічі з читачами  розповіла ,що рушник супроводжує людину протягом усього життя і в радості і в горі. Він завжди є символом гостинності — на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше — обличчям оселі, відтак і господині. За тим, скільки і які були рушники, створювалося враження про жінку, її дочок.

Кожен вишиваний рушник має свою унікальну семантику та символіку. Він може передавати духовність, здоров'я, радість, добробут або знати про походження та важливі події. У своїх витворах кожна майстриня вкладає свою душу, розкриваючи творчість та мистецтво вишивки. Рушник стає спадщиною, що переходить від покоління до покоління, зберігаючи зв'язок з минулим та збагачуючи сучасність.

Тож нехай День рушника стане нагадуванням про важливість цього символу в нашому житті, спонукаючи нас зберігати його цінність, передавати його традиції майбутнім поколінням та пишатися ним як втіленням української національної культури.

 Також читачі  ознайомилися з тематичними виставками «Придунав‘я : вишиті традиції»  та  «Скарби української писемності» ( до Дня слов’янської писемності і культури,  який відзначався  в Україні 24 травня ).

«Етнічне розмаїття Придунав’я»

                27 грудня 2024 року Указом Президента України за № 883/2024 встановлено «День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття», який щорічно відзначається 21 травня. У 2001 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію про культурне різноманіття, а в грудні 2002 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 57/249 проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку.

                Україна завжди була і залишається багатонаціональною країною, де кожен народ робить свій унікальний внесок у її культуру, розвиток та захист незалежності. Тут мешкають представники понад 130 національних спільнот, включаючи українців як основний корінний народ, та численні національні меншини.

                Українське Придунав'я — унікальний поліетнічний та полікультурний регіон, де на невеликій території тривалий час взаємодіють десятки етносів, утворюючи «природну лабораторію». Цей край характеризується високою строкатістю населення, де проживають українці, болгари, молдовани, гагаузи, албанці та інші народності.
                Найбільшими етнічними групами, окрім українців, є болгари, молдовани та гагаузи, що робить регіон унікальним для України. Багато етносів взаємодіють тут у середовищі, де вони не контактують у своїх основних ареалах, утворюючи полімовне та полікультурне середовище згідно з цими матеріалами.
                 В читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлено та оформлено краєзнавчу книжкову етновиставку «Етнічне розмаїття Придунав’я», де представлено широкий спектр літератури з фондів читального залу, пров’язаних з темою. Використано також видання, отримані від Державної установи «Український інститут книги». На телевізорі поряд з виставкою постійно демоструються фільми-дослідження про еноси Одещини, опубліковані на Ютуб-каналі Суспільне.Одеса під назвою “Сімейний портрет”. Загалом фільмів 12, і вони чудово доповнюють книжкову виставку, додаючи їй завершеності та фундаментальності. Яскравим елементом став також вишитий рушник в кольорах виставки.

«Українська Венеція»

У 2026 році унікальне місто Вилкове, розташоване у дельті Дунаю, відзначає свій 280-річний ювілей. Засноване у 1746 році як поселення Липованське, це місто стало символом самобутності, стійкості та неповторної гармонії людини й природи.

Вилкове — місто в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України  Одеської області. Це останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море, неофіційна назва міста – «Українська Венеція». Відстань до обласного центру приблизно 207 кілометрів. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади Ізмаїльського району. Своєю назвою Вилкове зобов'язане своєму географічному положенню, тут Дунай розділяється на кілька рукавів, утворюючи своєрідні вила.  Це місце, де вулиці замінюють канали-єрики, а замість авто – човни.

        Засновники міста – старовіри-липовани, які бігли від релігійних переслідувань після розколу російської ортодоксальної церкви, та донські і запорізькі козаки, які шукали прихистку після руйнування Запорозької Січі. Переселенці освоювали неприступні плавні, будуючи будинки на штучних острівцях із мулу та очерету. Замість вулиць – система природних та рукотворних каналів, які місцеві мешканці називають єриками. Дороги від хати до хати прокладені по кладками і містках.

Вилкове є «воротами» до Дунайського біосферного заповідника. Це рай для любителів природи, де можна побачити пеліканів, чапель та безліч видів риб, зустріти 563 видів різноманітних рослин і понад 200 видів птахів. Акваторія заповідника є місцем зимівлі водоплавних птахів (близько 120 видів), а також місцем відпочинку під час перельотів. Територія заповідника занесена у всі можливі реєстри найцінніших світових ландшафтів.

Липовани зуміли зберегти свою ідентичність серед численних етносів Бессарабії й створили унікальну субкультуру в дунайському дельтовому регіоні.

Головним заняттям вилківчан зараз, як і два століття тому, є риболовля. Головна промислова риба – дунайський оселедець – червонокнижний вид, який у заповіднику виловлюють. Дунайський оселедець – це головний гастрономічний бренд міста, про що свідчить унікальний пам'ятник оселедцеві, споруджений у межах міста.

Мешканці міста вирощують унікальний сорт винограду «Новак», вино з нього  має специфічний полуничний присмак і є візитівкою місцевого виноробства. 

У Вілково заготовляється  екологічний очерет для експорту в країни Євросоюзу для будування дахів.

В околицях міста знаходиться «0 кілометр», який є популярною туристичною локацією, де річка Дунай впадає у Чорне море.

В Юнацькій бібліотеці відкрита виставка-подорож «Українська Венеція». Книги, представлені на виставці, розкривають таємниці життя цієї унікальної громади, що століттями зберігала свої традиції, мову та віру, гармонійно співіснуючи з дикою природою дельти Дунаю.

Вилкове зустрічає свої 280 років як живий музей просто неба, що зберігає традиції

предків та дивує світ своєю автентичністю. Вилкове сьогодні — це символ стійкості, поєднання давніх традицій і сучасного прагнення до свободи.

Вітаємо вилківчан з ювілеєм міста! Бажаємо процвітання, миру та збереження цього дивовижного куточка України!

Вишиванка єднає українців: Дню вишиванки 20 років!

                У травневому повітрі, напоєному ароматами квітучих каштанів та півоній, розквітає особливий день. Не пишним букетом, а тисячами різнобарвних ниток, що сплітаються у магічні візерунки на полотні. Це День вишиванки – свято, що огортає Україну барвами давніх символів, зітканих руками майстринь. Традиційно Всесвітній день вишиванки відзначають у третій четверг травня. Отже, цьогоріч йдеться про 21 число. В цей день працівники бібліотек Ізмаїльської ЦБС для дорослих долучилися до святкування, традиційно вбравшись у національний одяг. Також в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського та бібліотеки-філії №4 було розгорнуто книжкові виставки та інсталяції. Бібліотекарі філії №3 доєдналися до міської акції, зробивши знімок біля фотозони.  

                Як і в попередні роки, головною традицією стане одягання вишиванок. Але, мабуть, найзворушливішим є те, як День вишиванки набув особливого значення в часи випробувань. У складні моменти історії вишита сорочка стала не просто символом, а оберегом, бронею духу, вірою у перемогу. Її одягають на передову, її передають як материнську любов та підтримку. У світі, де панують технології та глобалізація, вишиванка залишається тим міцним коренем, що живить нашу ідентичність, нагадує про те, хто ми є і звідки наше родове дерево.

                А починалось все як? Колись, у стінах Чернівецького національного університету, промайнула ідея – одягнути вишиту сорочку, не як сценічний костюм чи музейний експонат, а як живу частку себе, як видимий код нації. Ініціаторкою цієї чудової традиції стала студентка Леся Воронюк у 2006 році. Її заклик до одногрупників та викладачів одягнути вишиванки того дня став початком всеукраїнського, а згодом і міжнародного свята. Перший спонтанний флешмоб об’єднав лише кілька десятків студентів, але його ідея виявилася настільки сильною, що швидко поширилася Україною та світом.
                Тож нехай у цей день кожен відчує тепло вишитої нитки на своєму серці. Нехай барвистий орнамент стане символом нашої незламності, нашої краси та нашої вічної України. Бо вишиванка – це не просто одяг. Це душа народу, виткана на полотні часу.