«Вічний вогонь української волі»

                29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу. Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами».
                Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Цей день назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

«Голокост: пам'ять і попередження»

                 Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років.

                Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту почали звільнення в’язнів концтабору Аушвіц – найбільшого гітлерівського концтабору смерті, побудованого нацистами на території окупованої південної Польщі під час Другої світової війни.Офіційно визнано, що нацисти вбили 6 млн євреїв протягом Голокосту, з них 1,5 млн – в Україні, зокрема в Бабиному Яру – одному із найбільших масових місць розстрілів під час Другої світової війни.

                   Вшановуючи всіх жертв Голокосту, жертв трагедії Бабиного Яру, світова спільнота засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до жахливих трагедій людства – позбавлення мільйонів невинних людей права на життя.

«Грім українського солов’я»

23 січня виповнилося 135 років від дня народження Павла  Тичини,  талановитого українського поета, публіциста та перекладача.

Павло Григорович Тичина народився у 1891р. в с. Пісках на Чернігівщині в багатодітній родині церковнослужителя. Батько прищепив сину любов до рідної мови, пісні, музики. У 1906 році він написав свій перший вірш. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Ще зовсім молодим почав спілкуватися з корифеями української літератури – М. Коцюбинським, В. Самійленком. Після закінчення духовної семінарії вступив до Київського комерційного інституту. У 1918р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети». У 1920р. виходять його збірки «Замість сонетів і октав», «Плуг». У 1923р. поет переїздить до Харкова (на той час столиця України), де виходить збірка «Вітер з України». Поезія Тичини музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами. У ній сплелася мелодія слова з музичною мелодією. Поет - невтомний шукач нових форм поезії, експериментатор. Він вдається до багатозначної символіки, важко вловимих асоціацій («Золотий гомін»).

У добу тоталітаризму Тичині довелося вибирати між життям і поезією. Це був час жорстоких страждань та душевних зламів. У віршах поета починає з’являтися суміш нещирості й вимушеності. За оптимістичними картинами радянської дійсності, що постають з його поезій, стоїть великий біль справжнього митця. До передвоєнних збірок П. Тичини належать «Чернігів», «Партія веде», «Сталь і ніжність». Під час Другої світової війни поет перебуває в евакуації в Уфі. Найбільшим здобутком цих часів є поема «Похорон друга». Найфундаментальнішим твором П. Тичини була симфонія «Сковорода», яку він писав майже протягом всього життя.

 У 1943-1948рр. – міністр освіти УРСР. З 1953 до 1959 був головою Верховної Ради УРСР, заступником голови Ради Національностей, членом Академії наук України. Життя  Павла Тичини обірвалося 16 вересня 1967 року в Києві.

Все життя поета турбувала проблема національного відродження України. Павло Тичина болісно переживав крах прагнень рідного народу. «Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу» -  так гримить, наче грім, Павло Тичина, щоби ствердити невмирущість свого народу. Попри трагічну долю (репресії та вимушене служіння режиму), він залишався геніальним поетом, який зобразив трагізм епохи та красу природи.

До 135-ої річниці від дня народження поета і громадянського діяча Павла Тичини Юнацька бібліотека організувала книжкову виставку «Грім українського солов’я».

Експозиція презентує зібрання творів поета, матеріал про багатогранну особистість генія, про його складний життєвий шлях і творчий вклад у розвиток та становлення української літератури.

Павло Григорович Тичина належав до найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала не лише літературу, а й інші види мистецтва. Він був неперевершеним перекладачем із 40 мов світу. Павло Тичина увійшов в історію нашої культури як поет-новатор, романтик, богослов, науковець, перекладач, талановитий музикант і художник. Багато років хвилює серце його чутлива лірика.

«Світлий геній»

27 січня  весь світ відзначає 270-річчя від дня народження одного з найвідоміших композиторів світу – Вольфганга Амадея Моцарта.

Вольфганг Амадей Моцарт народився 27 січня 1756 р. в Зальцбурзі (Австрія). У дитинстві на формування маленького генія великий вплив зробив батько. На власному прикладі він показав синові, що праця – головний шлях до успіху. Музичні здібності Моцарта стали проявлятися у ранньому дитинстві. Трирічний Вольфганг із захопленням пробував грати на клавірі, у п’ять, іще не знаючи нотної грамоти, уже складав невеличкі п’єси, які грав батькові, а той їх записував на папір. Із 6-ти років починаються музичні виступи юного Моцарта. Батько був єдиним вчителем сина окрім гри на скрипці, фортепіано, він навчав хлопчика мов та академічних предметів.

Перші гастролі Вольфганга і його сестри з батьком відбулися на початку 1762 р. в Мюнхені. Восени 1762 р. сім’я вирушає до Відня, щоб показати талановитих дітей дворянству. У 1763 р., після шаленого успіху малого вундеркінда, родина їде в турне Німеччиною та Західною Європою, де діти грали при дворі або в громадських академіях. Важливим результатом цієї поїздки було знайомство Моцартів з італійською симфонією і оперою. Крім того, у Лондоні вони зустрілися з Йоганном Крістіаном Бахом, якого малий Вольфганг обрав собі зразком для наслідування. Подорожі по Європі зайняли у юного Моцарта 10 років. Батько сподівався, що за цей час його талановитий син знайде покровителя і стане придворним музикантом. Але цього не сталося, і Вольфганг повернувся в рідне місто.

До 17 років широкий репертуар Моцарта включав понад 40 великих творів. Одна з вершин музики того періоду – Симфонія соль мінор № 25, де відбилися характерні для епохи бунтівні «вертеровскі» настрої, близькі по духу літературній течії «Бурі і натиску».

            В 1772 році молодий композитор отримав посаду музиканта при дворі Зальцбурзького архієпископа. Але через 2 роки він переїхав до Відня і одружився на Констанці Вебер. Тут Моцарт продовжив складати музику, давав уроки, вступив на службу в якості «імператорського і королівського камерного музиканта».

Ближче до кінця 1780-тих рр. кар’єра композитора пішла на спад, він перестав часто з’являтись на публічних концертах, виникли фінансові труднощі.

У 1791 р., коли у Празі відбулася прем’єра опери «Милосердя Тіта», Моцарт захворів. Останній рік його життя був періодом величезної продуктивності і особистого відновлення. У цей період композитор написав дуже багато творів: опера «Чарівна флейта», концерти для кларнета та фортепіано, останній із серії струнних квінтетів, мотет «Ave verum corpus» і «Реквієм». У ньому він висловив свою любов до людей, але закінчити не встиг.

20 листопада 1791 року музикант відчув серйозне нездужання. А вже 5 грудня генія не стало …

На честь святкування ювілею талановитого композитора Юнацька бібліотека підготувала виставку біографію «Світлий геній», на якій представлена інформація про життя і творчість А.Моцарта: музичні зошити та платівки з творами композитора, книги з фонду бібліотеки.

Творчий доробок Вольфганга Амадея Моцарта становить понад 600 творів: більш як 50 симфоній, понад 19 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, «Реквієм» та багато інших інструментальних та хорових творів. Музика композитора стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми. До сьогодні Моцарт вважається одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.

«Свято злуки. Політика пам’яті»

                Щороку 22 січня українці всього світу відзначають День Соборності та Свободи України, вшановуючи світлу пам’ять про українських патріотів, що протягом віків боролися за свободу та соборність Української держави.
                У січні 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка, а на територіях, що входили до Австро-Угорської імперії, була заснована Західноукраїнська Народна Республіка. У грудні 1918 року лідери обох держав в українському місті Фастові підписали акт об’єднання українських земель.
                22 січня 1919 року цей договір, що увійшов у історію як «Акт злуки», був обнародуваний у Києві на Софійській площі.
                Це державне свято символізує єдність всіх українських земель. І хоча державі тоді не вдалося зберегти цілісність та незалежність, акт злуки став реальним втіленням вікової мрії українців про свою суверенну державу.

«Одна єдина Соборна Україна»

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42.

 22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві відбулось одне з найважливіших рішень в історії становлення незалежної, соборної держави – проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення.

До цієї події Юнацька бібліотека підготувала  тематичну виставку «Соборність України: від ідеї до сьогодення», яка відображає тернистий шлях українського народу до власної, незалежної, соборної України та запропонувала відвідувачам переглянути відео-матеріал «Разом з власної волі з 1919 року»: https://mega.nz/folder/pwQ0kZJa#w1qzRCHl4eT0BC5_45SYBQ  ( за матеріалами Українського інституту національної пам’яті)

В наш час соборність – це не лише про територію, це про духовну єдність українського народу, про захист її історії і традицій, про збереження життя кожного українця, добробут нашої України. Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні.

Соборність є невіддільною від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації. Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.

Сьогодні українцям знову доводиться боротися за свою єдність, захищати цілісність і суверенітет рідної країни. Виклики, що постали перед державою та кожним її громадянином, вимагають консолідації зусиль та єднання українського народу. Ми повинні об’єднатися заради майбутнього.

«242 дні, які перетворили людей на "кіборгів"»

                Бої за Донецький аеропорт, одні з найзапекліших у війні на сході України, тривали з травня 2014-го до 20 січня 2015 року. Понад 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ, відстоюючи рідну землю. Оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

                Оборона Донецького аеропорту увійшла в історію як приклад безпрецедентного героїзму та самопожертви, продемонструвавши світові силу українського духу.

                Вічна пам’ять і слава захисникам України…