«День Хрещення Русі: тисячолітня спадщина»

                 15 липня, в день Святого Володимира Великого, відзначається День Хрещення Київської України-Русі. Прийняття християнства – найвизначніше досягнення князя Володимира. Ще до визнання християнства державною релігією, воно проникло в українське суспільство і було визнане князями Аскольдом, Ігорем, Святославом, княгинею Ольгою та їх оточенням. У суспільстві з’явилася сила, яка надавала йому духовної та культурної єдності, та впливала на все соціально-економічне життя. Піднісся авторитет самого князя. Потужний поштовх до розвитку отримала давньоруська культура. Київська Русь стала в ряд провідних християнських держав Європи, забезпечивши собі рівноправні та взаємовигідні стосунки з ними. 

                Діяльність Володимира Святославовича сприяла розвитку Київської держави й зміцненню її міжнародного авторитету. У XIII столітті Руська православна церква визнала його святим і рівноапостольним.

                З цієї нагоди у читальному залі всі охочі матимуть змогу ознайомитись з книжковою виставкою. На виставці представлені наукові та науково-популярні видання з історії християнства, матеріальної й духовної культури України-Русі, колективні монографії, часописи, альбоми з фондів книгозбірні.

                Понад тисячу років тому наш народ вибрав для себе християнський шлях розвитку, що базується на принципах справедливості, милосердя, добра, правди та любові. 

«Українські миротворці на захисті миру»

                15 липня Україна відзначає День миротворців – офіційне свято учасників миротворчих організацій. Професійне свято саме українських миротворців було запроваджено Верховною Радою України 21 травня 2013 року, враховуючи внесок і значення національного миротворчого контингенту України у справі зміцнення миру і злагоди в зонах військових конфліктів.
                Забезпечення миру зі зброєю в руках. Розведення непримиримих ворогів. Супровід гуманітарних конвоїв. Евакуація та захист мирних мешканців. Ці та інші завдання більше 30 років виконували українські миротворці. На землі і в повітрі. Від Балкан до іракської пустелі та африканських джунглів. Ризикуючи власним життям задля порятунку чужих.
                Участь України в миротворчих місіях є проявом її міжнародної відповідальності та прагнення до миру і стабільності у світі. Це також спосіб української держави виявити свою підтримку принципам і цілям Організації Об’єднаних Націй. Українські миротворці зробили значний внесок у зусилля з врегулювання конфліктів і допомоги постраждалому населенню. Їхня участь сприяла сприянню встановленню миру, зниженню насильства та створенню умов для стабільного розвитку суспільства в постконфліктних регіонах.
                Попри російську агресію до повномасштабного вторгнення Україна продовжувала брати участь у міжнародних миротворчих операціях. З 2014 до 2022 року українці були задіяні у восьми миротворчих місіях.
                Після вторгнення росії 24 лютого 2022 року Президент України підписав указ про повернення всіх миротворців. У цей час в операціях ООН за межами країни брали участь 308 громадян України.
                Останній миротворчий контингент був повернутий у травні 2022 року з Малі. Тоді в Україну повернулися шість вертольотів Мі-8 з екіпажами.
                За роки незалежності понад 45 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України виконували завдання з підтримання миру й безпеки у більш ніж 25 міжнародних операціях у різних регіонах планети та у 18 різних країнах світу.

«Духовна єдність поколінь»

15 липня в Украйні святкують День хрещення Київської Русі-України.

 Віряни вшановують пам'ять святого рівноапостольного великого князя Володимира. 988 року великий київський князь Володимир Святославович, якого пізніше назвали Великим і Святим, хрестив киян. Цей рік поклав початок подальшому і всеосяжному процесу християнізації. Володимир, вводячи християнство, зміцнював міжнародні зв’язки Держави, яка, як рівноправний партнер, увійшла до числа християнських держав Європи.

Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії нашої Церкви, але й в історії нашого народу. Запровадження християнства на Русі суттєво вплинуло на всі сфери тогочасного суспільного життя.

Для українців це свято символізує спадкоємність тисячолітньої історії України, нації і держави. Це – символ неподільності Українського народу і його єдності навколо ідеї сильної держави і віри. Це - символ соборності усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці – Києва.

До цієї важливої події в історії нашої Держави Юнацька бібліотека підготувала історичну виставку «Духовна єдність поколінь», на якій представлені книги та публікації, що розкривають процеси державотворення України.

«Великий голландець»

                15 липня 1606 року народився геніальний голландський художник, яскравий представник епохи бароко Рембрандт Харменс ван Рейн. 

                Картини майстра пензля займають почесне місце в найпрестижніших галереях і музеях світу. Видатний художник писав чудові твори майже у всіх жанрах живопису: портрети, натюрморти, пейзажі, жанрові сцени, картини на історичні, біблійні, міфологічні теми, був неперевершеним майстром малюнку та офорту. Художника цікавили таємна суть явищ, складний внутрішній світ зображених ним людей, з усім багатством їх душевних переживань.

                Насправді майстра пензля звали Рембрандт Харменс ван Рейн, але він підписував свої картини одним лише ім’ям. Прізвище «ван Рейн» означає дослівно «з Рейну», тобто з річки Рейн, де у прадідів Рембрандта стояли млини.Рембрандт писав у досить оригінальній манері, починаючи з заднього плану. Більшість художників спочатку працюють над переднім планом, або відразу охоплюють все полотно цілком.

З Ювілеєм, Галино Анатоліївно!

                Є люди, чия праця непомітна для стороннього ока, але без неї не буде ні тиші читальних залів, ні шелесту сторінок, ні того особливого відчуття дому, яке дарує бібліотека. Саме такою людиною є Галина Дойкова – директор Ізмаїльської централізованої бібліотечної системи для дорослих.
                Двадцять років тому, у 2006 році, кермо Ізмаїльської ЦБС для дорослих прийняла Галина Анатоліївна Дойкова. Роками під її керівництвом бібліотека залишається не просто книгозбірнею, а живим осередком культури, знань і людського тепла. Це місце, куди приходять за мудрістю класиків і за підтримкою в буремні часи, за тишею для роздумів і за спільнотою однодумців. У цьому – заслуга керівника, який вміє поєднувати відповідальність адміністратора з душею справжнього хранителя слова.
                За цей час установа не просто зберегла себе як осередок книги, а й перетворилася на живий, багатогранний простір, де чуйно вловлюють подих часу й сміливо йдуть у ногу з ним, органічно поєднуючи повагу до традиції з відкритістю до нового, впроваджуючи цифрові технології та сучасні сервіси, розширюючи формати спілкування з читачем далеко за межі звичних книжкових полиць. Інноваційність стала не даниною моді, а природним продовженням тієї відданості справі, яка завжди вирізняла бібліотеку. Усе це – плід щоденної, часто непомітної роботи керівника, який вміє поєднувати адміністративну мудрість із щирою відданістю справі. Під керівництвом Галини Анатоліївни бібліотека залишається місцем, куди ізмаїльці приходять не лише за книгою, а й за спокоєм, знанням і живим людським словом.
                У день ювілею щиро бажаємо Галині Анатоліївні міцного здоров'я, невичерпної енергії, натхнення на нові звершення і вдячних читачів на довгі роки. Нехай кожен задум знаходить втілення, а бібліотека й надалі сяє світлом знань для рідного Ізмаїла!

Бібліовайб: №2, липень 2026 р.

Бібліотечний вісник

                    Бібліотека - це не просто книгосховище, а простір з особливою енергетикою, затишок у світі цифрового шуму. Багато інформації ми висвітлюємо онлайн, ділимося порадами, думками та враженнями з тієї чи іншої теми. Але життя вирує, і воно сповнене прекрасних миттєвостей, проведених офлайн. Ви можете відчути це, лише прийшовши до бібліотеки та взявши в руки паперову книгу. Справжнє - поза межами екрану.

                Вісник «Бібліовайб» - періодичне щоквартальне електронне видання, створене Ізмаїльською міською бібліотекою ім. І.П. Котляревського задля висвітлення "офлайнового" життя відділів обслуговування бібліотеки. Воно вміщує в себе інформацію про найцікавіші масові заходи, найактуальніші книжкові виставки та багато іншої корисної та цікавої інформації про бібліотечні будні, читачів, черги за книгами та інше. Варто розуміти, що в умовах обмежень воєнного стану, постійних повітряних тривог та відключень електрики бібліотечне життя набуло більш статичного характеру. Але наша бібліотека відкрита для користувачів, захоплених читанням, літературою, якимись науковими або краєзнавчими пошуками та творчими натхненнями.

                Запрошуємо до нас!

«Битва за Зміїний»

Острів Зміїний у Чорному морі росіяни окупували у перший день вторгнення 24 лютого 2022 року. На ультиматум українським прикордонникам скласти зброю, який надійшов із російського крейсера «Москва», – один з прикордонників відповів: «Русский военный корабль, иди нах*й!». Ці слова стали символом незламності та стійкості перед значно більшим і потужнішим противником.

Острів захопили після бою. Частина його захисників потрапила в полон. На сьогодні всі захисники острова Зміїний звільнені .  Повернення військовослужбовців відбувалося поетапно в рамках кількох обмінів.

Захоплення Зміїного дозволяло російським військовим контролювати північно-західну частину Чорного моря, створювало загрозу проведення десантної операції на українське узбережжя та обмежувало роботу українських портів.

Для витіснення окупантів з острова, українська воєнна розвідка у співпраці з СБУ підготувала несподівану для ворога десантну операцію з використанням катерів та вертольотів армійської авіації.

Вночі проти 30 червня, внаслідок проведеного етапу військової операції із нанесенням вогневих ударів ракетними та артилерійськими підрозділами по острову Зміїний, росіяни після 126-денної окупації з поспіхом евакуювали залишки гарнізону двома швидкісними катерами. Втрата острова означала втрату окупантами контролю над частиною акваторії Чорного моря. 4 липня на острові висадились українські військові та повернули на нього український прапор.

Як проходила ця унікальна операція, дивіться у документальному фільмі “Битва за острів Зміїний. Море” з документального циклу “Воєнна розвідка України” за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=0MjsxTFeuEM