«Поетеса вогняних меж»

       21 липня 2026 року відзначається 120 років від дня народження Олени Теліги – поетеси, публіцистки, громадської діячки, героїні, яка залишила по собі не лише силу слова, а й приклад безкомпромісної любові до України. Олена  Теліга була однією з осіб, які впливали на культурний розвиток українського народу, його національне та культурне піднесення. Її творче життя і героїчна смерть стали символом невмирущості української нації.

Життєвий шлях Олени Іванівни Теліги (1906–1942) вражає своєю динамікою та трагізмом. Виросла вона у російськомовному середовищі, проте в еміграції свідомо обрала українську ідентичність і присвятила їй усе життя. У 1939 році Олена вступає до Організації українських націоналістів (ОУН).  У часи Другої світової війни вона повернулася з єміграції до окупованого нацистами Києва, щоб відроджувати українську культуру. Попри смертельну небезпеку, вона відмовляється тікати, заявляючи, що не може знову йти в еміграцію і залишати свій народ.  У лютому 1942 року її заарештувало гестапо. Поетесу разом із чоловіком Михайлом розстріляли у Бабиному Яру.

Олена Теліга прожила на світі лише 35 років. Свій поетичний, публіцистичний та організаторський хист вона поклала на розбудову української культури, мистецтва в ім'я збереження і творення української державності.

Олена Теліга належить до «Празької школи» української поезії. Її спадщина кількісно невелика (загалом збереглося трохи більше ніж 40 віршів та кілька публіцистичних статей), адже більшість рукописів було знищено гестапо. Проте кожен її рядок має колосальну енергетичну щільність. За своє життя поетеса, на жаль, не встигла видати жодної власної збірки. Твори Олени Теліги побачили світ лише після Другої світової війни: «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О.Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні вежі» (1977). Вона вивела українську емігрантську поезію на європейський рівень, поєднавши модерністську форму (витончені метафори, залізничний ритм вірша) із неоромантичним змістом (ідея служіння нації). В Україну творчість Олени Іванівни Теліги почала повертатись  після 1991 року – віршами, статями, публіцистикою, дослідженнями творчості поетеси.

 

 Юнацька бібліотека з нагоди дня народження Олени Теліги  підготувала книжкову виставку, на якій представлені критичні статті, літературознавчі матеріали та художні твори поетеси.

Виставка розповідає про життєвий шлях Олени Теліги – поетки, громадської діячки, представниці ОУН, яка поєднала в собі ніжність і незламну силу. Її життя стало прикладом свідомого вибору боротьби за Україну, а творчість – голосом покоління, що не приймало компромісів.

Олена Теліга – поетеса «вогняних меж», яка поєднала витончену жіночність із сильною громадянською позицією. Її поезія – це не лише лірика, а й заклик до дії, до мужності, до любові до своєї країни. Недарма її слова «Не треба слів – хай буде тільки діло» і сьогодні звучать особливо актуально.

         Олена Теліга була жінкою виняткової мужності, сили духу та глибокого патріотизму. Її поезія – це голос внутрішньої боротьби, жертовної любові до України та віри в національне відродження

Вона назавжди залишилася в історії як жінка-символ, жінка-легенда, незламна українка. Олена Теліга довела: українцем не обов'язково народитися, українцем можна стати за власним свідомим і безкомпромісним вибором, віддавши цій ідентичності весь свій талант і життя.

         Сьогодні, в час боротьби за свободу й гідність нашої держави, постать Олени Теліги набуває особливого звучання – як джерело натхнення, сили та віри в перемогу.

«Світ наче ярмарок»

215 років від дня народження  Уільяма Теккерея

      Вільям Мейкпіс Теккерей – видатний англійський письменник, сатирик і карикатурист – народився 18 липня 1811 року в Калькутті, де служив його батько. Ще у дитинстві хлопчика відправили до Лондона на навчання. Після школи Теккерей вступив до Кембриджського університету, але вже через рік покинув навчання і вирушив у подорож Європою. У Парижі він навчався малюванню у художника Бонінгтона, що згодом дозволило йому створювати карикатурні ілюстрації до своїх творів.

       Перша книга Теккерея – буклет під назвою "Флора і Зефір" – була опублікована у 1836 році. Паралельно він працював у різних газетах, писав гумористичні та сатиричні оповідання. У 1837 році письменник одружився, але шлюб приніс йому чимало горя – після народження двох дочок його дружина втратила розум. До 1840-х років твори Теккерея не користувалися значною популярністю. Проте у 1844 році він опублікував роман "Кар'єра Баррі Ліндона", який пізніше здобув визнання. Справжній успіх прийшов із публікацією "Книги снобів" у журналі "Панч" (1846–1847). Тонкий гумор і іронія автора привернули увагу читачів.

     В історію західноєвропейської літератури У. Теккерей увійшов як творець свого кращого роману - "Ярмарок суєти".

       У 1848 році світ побачив найзнаменитіший твір Теккерея – роман "Ярмарок марнославства. Роман без героя". Ця книга принесла йому справжню славу і поставила в один ряд із іншим літературним генієм – Чарльзом Діккенсом. Письменник працював над твором у 1847-1848 рр. Окремі частини роману виходили тоненькими випусками, раніше в цупких жовтих обкладинках. Жовтий колір не був випадковим, адже під сатиричним псевдонімом Жовтоплюш письменник друкував раніше вигадані нотатки лакея-авантюриста.

     У романі зображена широка панорама життя суспільства, виведені типові представники різних соціальних верств - комерсанти, аристократи, чиновники, слуги, священнослужителі і т. д. - яких об'єднує вірність головному закону «Ярмарку марнославства», згідно з яким суспільне становище визначається багатством. Жанр, у якому написаний цей твір, можна визначити як роман-хроніку, бо життя персонажів показане на протязі кількох десятиліть – починаючи з юності і закінчуючи старістю.

     Події роману віднесені до Наполеонівських часів, хоча, проблеми, порушені в творі, були актуальними як тоді, так і зараз. «Ярмарок Суєти – роман без героя» за словами самого ж Теккерея. І справді, в романі нема жодної особи, яку можна було б назвати героєм, всі вони – просто персонажі, а точніше – маріонетки, як сказав сам оповідач, тобто лялькар. У передмові ми стикаємось із розповіддю лялькаря, який говорить, що всі дійові особи – просто ляльки, маріонетки, яких він дістав із своєї скриньки і дії яких залежать від мотузочок, за які він їх смикне. Все життя – нескінченна ілюзорна гра, в якій кожен намагається вибити собі місце під сонцем будь-якими шляхами.

     Сама назва роману говорить про те, що життя тогочасного суспільства було своєрідною «ярмаркою суєти», бо люди намагались продати лицемірство, обман, несправедливість і купити собі звання, щоб пробитись до верхівок, до аристократів. Керували всім гроші і жага до них: за гроші можна купити все, як почесті і титули, так і здоров’я та будинки. Весь твір можна назвати «романом втрачених ілюзій», бо люди обманюються, ведуться на яскраву обгортку, а потім розчаровуються.

     Отже, читаючи цей роман ви не лише пірнете в атмосферу життя лицемірного суспільства, а й зможете побачити наше власне життя зі сторони, адже наразі мало що змінилось у сучасному світі: люди як і раніше обманюють, намагаються пробитись у верхні кола, заробити гроші та жити у власне задоволення. Можливо не всім сподобається цей іронічний роман, адже люди не люблять, коли їх критикують і коли їм вказують на їх недоліки, але багато хто зможе провести паралелі, де бажання чи дії якогось певного персонажу будуть співпадати з їх власними.

До 215-річчя від дня народження письменика Уільяма Мейкпіса Теккерея  Юнацька бібліотека підготувала виставку однієї книги «Світ наче ярмарок».

«Світ - це дзеркало, і він повертає кожному його власне зображення. Спохмурнійте – і він, у свою чергу, кисло гляне на вас; засмійтеся йому і разом з ним – і він стане вашим веселим і приязним товаришем».

«День Хрещення Русі: тисячолітня спадщина»

                 15 липня, в день Святого Володимира Великого, відзначається День Хрещення Київської України-Русі. Прийняття християнства – найвизначніше досягнення князя Володимира. Ще до визнання християнства державною релігією, воно проникло в українське суспільство і було визнане князями Аскольдом, Ігорем, Святославом, княгинею Ольгою та їх оточенням. У суспільстві з’явилася сила, яка надавала йому духовної та культурної єдності, та впливала на все соціально-економічне життя. Піднісся авторитет самого князя. Потужний поштовх до розвитку отримала давньоруська культура. Київська Русь стала в ряд провідних християнських держав Європи, забезпечивши собі рівноправні та взаємовигідні стосунки з ними. 

                Діяльність Володимира Святославовича сприяла розвитку Київської держави й зміцненню її міжнародного авторитету. У XIII столітті Руська православна церква визнала його святим і рівноапостольним.

                З цієї нагоди у читальному залі всі охочі матимуть змогу ознайомитись з книжковою виставкою. На виставці представлені наукові та науково-популярні видання з історії християнства, матеріальної й духовної культури України-Русі, колективні монографії, часописи, альбоми з фондів книгозбірні.

                Понад тисячу років тому наш народ вибрав для себе християнський шлях розвитку, що базується на принципах справедливості, милосердя, добра, правди та любові. 

«Українські миротворці на захисті миру»

                15 липня Україна відзначає День миротворців – офіційне свято учасників миротворчих організацій. Професійне свято саме українських миротворців було запроваджено Верховною Радою України 21 травня 2013 року, враховуючи внесок і значення національного миротворчого контингенту України у справі зміцнення миру і злагоди в зонах військових конфліктів.
                Забезпечення миру зі зброєю в руках. Розведення непримиримих ворогів. Супровід гуманітарних конвоїв. Евакуація та захист мирних мешканців. Ці та інші завдання більше 30 років виконували українські миротворці. На землі і в повітрі. Від Балкан до іракської пустелі та африканських джунглів. Ризикуючи власним життям задля порятунку чужих.
                Участь України в миротворчих місіях є проявом її міжнародної відповідальності та прагнення до миру і стабільності у світі. Це також спосіб української держави виявити свою підтримку принципам і цілям Організації Об’єднаних Націй. Українські миротворці зробили значний внесок у зусилля з врегулювання конфліктів і допомоги постраждалому населенню. Їхня участь сприяла сприянню встановленню миру, зниженню насильства та створенню умов для стабільного розвитку суспільства в постконфліктних регіонах.
                Попри російську агресію до повномасштабного вторгнення Україна продовжувала брати участь у міжнародних миротворчих операціях. З 2014 до 2022 року українці були задіяні у восьми миротворчих місіях.
                Після вторгнення росії 24 лютого 2022 року Президент України підписав указ про повернення всіх миротворців. У цей час в операціях ООН за межами країни брали участь 308 громадян України.
                Останній миротворчий контингент був повернутий у травні 2022 року з Малі. Тоді в Україну повернулися шість вертольотів Мі-8 з екіпажами.
                За роки незалежності понад 45 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України виконували завдання з підтримання миру й безпеки у більш ніж 25 міжнародних операціях у різних регіонах планети та у 18 різних країнах світу.

«Духовна єдність поколінь»

15 липня в Украйні святкують День хрещення Київської Русі-України.

 Віряни вшановують пам'ять святого рівноапостольного великого князя Володимира. 988 року великий київський князь Володимир Святославович, якого пізніше назвали Великим і Святим, хрестив киян. Цей рік поклав початок подальшому і всеосяжному процесу християнізації. Володимир, вводячи християнство, зміцнював міжнародні зв’язки Держави, яка, як рівноправний партнер, увійшла до числа християнських держав Європи.

Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії нашої Церкви, але й в історії нашого народу. Запровадження християнства на Русі суттєво вплинуло на всі сфери тогочасного суспільного життя.

Для українців це свято символізує спадкоємність тисячолітньої історії України, нації і держави. Це – символ неподільності Українського народу і його єдності навколо ідеї сильної держави і віри. Це - символ соборності усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці – Києва.

До цієї важливої події в історії нашої Держави Юнацька бібліотека підготувала історичну виставку «Духовна єдність поколінь», на якій представлені книги та публікації, що розкривають процеси державотворення України.

«Великий голландець»

                15 липня 1606 року народився геніальний голландський художник, яскравий представник епохи бароко Рембрандт Харменс ван Рейн. 

                Картини майстра пензля займають почесне місце в найпрестижніших галереях і музеях світу. Видатний художник писав чудові твори майже у всіх жанрах живопису: портрети, натюрморти, пейзажі, жанрові сцени, картини на історичні, біблійні, міфологічні теми, був неперевершеним майстром малюнку та офорту. Художника цікавили таємна суть явищ, складний внутрішній світ зображених ним людей, з усім багатством їх душевних переживань.

                Насправді майстра пензля звали Рембрандт Харменс ван Рейн, але він підписував свої картини одним лише ім’ям. Прізвище «ван Рейн» означає дослівно «з Рейну», тобто з річки Рейн, де у прадідів Рембрандта стояли млини.Рембрандт писав у досить оригінальній манері, починаючи з заднього плану. Більшість художників спочатку працюють над переднім планом, або відразу охоплюють все полотно цілком.

З Ювілеєм, Галино Анатоліївно!

                Є люди, чия праця непомітна для стороннього ока, але без неї не буде ні тиші читальних залів, ні шелесту сторінок, ні того особливого відчуття дому, яке дарує бібліотека. Саме такою людиною є Галина Дойкова – директор Ізмаїльської централізованої бібліотечної системи для дорослих.
                Двадцять років тому, у 2006 році, кермо Ізмаїльської ЦБС для дорослих прийняла Галина Анатоліївна Дойкова. Роками під її керівництвом бібліотека залишається не просто книгозбірнею, а живим осередком культури, знань і людського тепла. Це місце, куди приходять за мудрістю класиків і за підтримкою в буремні часи, за тишею для роздумів і за спільнотою однодумців. У цьому – заслуга керівника, який вміє поєднувати відповідальність адміністратора з душею справжнього хранителя слова.
                За цей час установа не просто зберегла себе як осередок книги, а й перетворилася на живий, багатогранний простір, де чуйно вловлюють подих часу й сміливо йдуть у ногу з ним, органічно поєднуючи повагу до традиції з відкритістю до нового, впроваджуючи цифрові технології та сучасні сервіси, розширюючи формати спілкування з читачем далеко за межі звичних книжкових полиць. Інноваційність стала не даниною моді, а природним продовженням тієї відданості справі, яка завжди вирізняла бібліотеку. Усе це – плід щоденної, часто непомітної роботи керівника, який вміє поєднувати адміністративну мудрість із щирою відданістю справі. Під керівництвом Галини Анатоліївни бібліотека залишається місцем, куди ізмаїльці приходять не лише за книгою, а й за спокоєм, знанням і живим людським словом.
                У день ювілею щиро бажаємо Галині Анатоліївні міцного здоров'я, невичерпної енергії, натхнення на нові звершення і вдячних читачів на довгі роки. Нехай кожен задум знаходить втілення, а бібліотека й надалі сяє світлом знань для рідного Ізмаїла!