«Калі траш: історія ромського геноциду»

                Калі Траш (Чорний жах) – день пам’яті голокосту ромів. Під час Другої світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено майже 20 тисяч осіб ромської національності, проте немає даних про загиблих у зонах бойових дій наступальних операцій, на примусових роботах, у таборах гетто. Загалом на території України існує понад дві тисячі поховань жертв масових убивств ромів. На увічнення пам’яті депортованих і страчених представників циганського етносу 2 серпня в Україні на державному рівні відзначається Міжнародний день голокосту ромів.
               Бібліотекарі читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготували книжково-ілюстративну виставку «Калі траш», де представили літературу з теми.

Будемо жити, ромале!

2 серпня Україна разом з усім цивілізованим світом вшановує пам’ять жертв нацистського геноциду ромів. У цей день гітлерівський режим вчинив страшний злочин проти людства – в газових камерах табору смерті Аушвіц-Біркенау було живцем спалено близько трьох тисяч безневинних чоловіків, жінок, дітей. Єдиною їхньою «провиною» була належність до ромської національності. «Калі траш» у перекладі з ромської означає «чорний жах». Так називають період в історії ромів за часів Другої світової війни.

За матеріалами тематичної полиці «Будемо жити, ромале» користувачі бібліотеки-філії № 3 ЦБС для дорослих можуть дізнатися,  що за роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику геноциду, вивезли та стратили від 600 тисяч до 1 мільйона 500 тисяч ромів. Велика їх кількість була знищена в таборах примусової праці, місцях кочування, в ході каральних операцій. Їх убивали навмисно й жорстоко. Винищенням займалися спеціальні каральні загони – айнзатцгрупи – кількістю від 1000 до 1200 осіб, командири яких могли особисто ухвалювати рішення про розстріли населення. Одна така група діяла у Північній та Центральній Україні, інша – у Південній Україні, Бессарабії, Криму й на Кавказі. Сумним символом цього геноциду в Україні є Бабин Яр у Києві, де в перші дні окупації були розстріляні тисячі ромів. Представники ромського народу стали одними з перших жертв Бабиного Яру. У вересні 1941 року тут були розстріляні п’ять ромських таборів, серед яких більшість складали літні люди, жінки та діти. За свідками очевидців, на страту люди їхали з піснями та в традиційному яскравому вбранні.

         Злочини людиноненависницьких режимів не мають прощення. Істина про геноцид ромів має стати невід'ємною частиною нашої національної і загальнолюдської пам'яті для того, щоб така трагедія більше ніколи не мала змоги повторитися.

 За роки незалежності Україна впроваджувала політику, спрямовану на етнічне відродження ромів. Ромська етнонаціональна спільнота – невід'ємна частина українського народу, а її історія – складова нашої спільної національної пам'яті.  

 Від початку повномасштабної війни роми нарівні з усіма громадянами України, що мають різне етнічне походження, протистоять російському агресорові, беруть участь у русі опору. Роми служать у лавах ЗСУ, займаються волонтерською діяльністю, наданням гуманітарної допомоги громадянам та військовим.

«Ті, що пережили пекло...»

                Верховна Рада України прийняла Постанову про вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні, реєстр. №10188.
                Постановою 28 липня офіційно встановлено Днем вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
                Цей День запровадила Верховна Рада на підтримку громадських ініціатив - як нагадування про трагічні події, що сталися під час повномасштабної агресії росії проти України.
                Особливе значення має ніч з 28 на 29 липня 2022 року - день, коли російські війська здійснили обстріл Волноваської виправної колонії біля Оленівки, де утримували оборонців «Азовсталі». Це один з найжахливіших терактів, скоєних росією щодо полонених: щонайменше 53 українські захисники загинули, ще понад 130 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Злочин проти українських оборонців став грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке чітко регламентує гуманне поводження з військовополоненими та зобов’язує державу, яка їх утримує, забезпечувати їхню безпеку та життя.
                З метою увічнення громадянської відваги, стійкості, самовідданості та сили духу, а також зміцнення національної єдності та почуття патріотизму в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлена книжкова виставка «Ті, що пережили пекло...», а також постійно діє та оновлюється патріотична книжкова виставка «Славимо відважних».
                Вічна пам'ять всім українським військовослужбовцям, учасникам добровольчих формувань та цивільним особам, які загинули у полоні в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, стали жертвами жорстокого насильства під час російської збройної агресії та окупації.

Безсмертні імена в книгах і серцях

22 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Постанову, відповідно до якої 28 липня офіційно встановлено Днем скорботи та вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.

Цей День запровадила Верховна Рада на підтримку ініціатив громадськості та з українських військовослужбовців, учасників метою гідного вшанування пам’яті  добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, заради збереження пам’яті про Захисників та Захисниць України, які обороняли місто Маріуполь та за наказом вищого військового керівництва України вийшли із заводу "Азовсталь" у період з 16 по 20 травня 2022 року, але всупереч домовленостям та гарантіям внаслідок теракту на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 у селищі Оленівка Донецької області у ніч з 28 на 29 липня 2022 року були страчені російськими окупаційними військами.

Цього дня зазвичай проводяться такі меморіальні заходи, як загальнонаціональна хвилина мовчання, покладання квітів до пам'ятних знаків та меморіальних плит та вшанування цивільних громадян та добровольців, які постраждали від російської агресії, перебуваючи в неволі.

Це не лише день скорботи, а й символ незламності українського народу, вдячності за мужність, а також заклик до справедливості й покарання винних у злочинах проти людяності.

З цієї нагоди бібліотека-філія №3 ЦБС для дорослих підготувала тематичну книжкову виставку-роздум «Безсмертні імена в книгах і серцях, де представлені художні та документальні видання, присвячені героям, які мужньо боронили нашу країну. На виставці представлені книги, що висвітлюють історію боротьби за свободу, біографії Захисників та Захисниць, а також література, що відображає їхню мужність і самопожертву. Ви знайдете виставлені твори українських авторів, документи, свідчення та спогади, які зберігають пам’ять про наших героїв.

Схиляємо голови у скорботі про тих, хто зазнав нелюдських тортур, знущань і смерті в російському полоні. Вшановуємо кожного, хто не зламався, хто до останнього залишався вірним Україні.

Віримо в повернення кожного нашого воїна додому.                             Слава Героям України!

 

Вибачте нам за цей розпач і сум,
За сльози, що ранять щоденно.
Ви стали частиною світлих дум,
А пам'ять про вас — священна.

«Поетеса вогняних меж»

       21 липня 2026 року відзначається 120 років від дня народження Олени Теліги – поетеси, публіцистки, громадської діячки, героїні, яка залишила по собі не лише силу слова, а й приклад безкомпромісної любові до України. Олена  Теліга була однією з осіб, які впливали на культурний розвиток українського народу, його національне та культурне піднесення. Її творче життя і героїчна смерть стали символом невмирущості української нації.

Життєвий шлях Олени Іванівни Теліги (1906–1942) вражає своєю динамікою та трагізмом. Виросла вона у російськомовному середовищі, проте в еміграції свідомо обрала українську ідентичність і присвятила їй усе життя. У 1939 році Олена вступає до Організації українських націоналістів (ОУН).  У часи Другої світової війни вона повернулася з єміграції до окупованого нацистами Києва, щоб відроджувати українську культуру. Попри смертельну небезпеку, вона відмовляється тікати, заявляючи, що не може знову йти в еміграцію і залишати свій народ.  У лютому 1942 року її заарештувало гестапо. Поетесу разом із чоловіком Михайлом розстріляли у Бабиному Яру.

Олена Теліга прожила на світі лише 35 років. Свій поетичний, публіцистичний та організаторський хист вона поклала на розбудову української культури, мистецтва в ім'я збереження і творення української державності.

Олена Теліга належить до «Празької школи» української поезії. Її спадщина кількісно невелика (загалом збереглося трохи більше ніж 40 віршів та кілька публіцистичних статей), адже більшість рукописів було знищено гестапо. Проте кожен її рядок має колосальну енергетичну щільність. За своє життя поетеса, на жаль, не встигла видати жодної власної збірки. Твори Олени Теліги побачили світ лише після Другої світової війни: «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О.Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні вежі» (1977). Вона вивела українську емігрантську поезію на європейський рівень, поєднавши модерністську форму (витончені метафори, залізничний ритм вірша) із неоромантичним змістом (ідея служіння нації). В Україну творчість Олени Іванівни Теліги почала повертатись  після 1991 року – віршами, статями, публіцистикою, дослідженнями творчості поетеси.

 

 Юнацька бібліотека з нагоди дня народження Олени Теліги  підготувала книжкову виставку, на якій представлені критичні статті, літературознавчі матеріали та художні твори поетеси.

Виставка розповідає про життєвий шлях Олени Теліги – поетки, громадської діячки, представниці ОУН, яка поєднала в собі ніжність і незламну силу. Її життя стало прикладом свідомого вибору боротьби за Україну, а творчість – голосом покоління, що не приймало компромісів.

Олена Теліга – поетеса «вогняних меж», яка поєднала витончену жіночність із сильною громадянською позицією. Її поезія – це не лише лірика, а й заклик до дії, до мужності, до любові до своєї країни. Недарма її слова «Не треба слів – хай буде тільки діло» і сьогодні звучать особливо актуально.

         Олена Теліга була жінкою виняткової мужності, сили духу та глибокого патріотизму. Її поезія – це голос внутрішньої боротьби, жертовної любові до України та віри в національне відродження

Вона назавжди залишилася в історії як жінка-символ, жінка-легенда, незламна українка. Олена Теліга довела: українцем не обов'язково народитися, українцем можна стати за власним свідомим і безкомпромісним вибором, віддавши цій ідентичності весь свій талант і життя.

         Сьогодні, в час боротьби за свободу й гідність нашої держави, постать Олени Теліги набуває особливого звучання – як джерело натхнення, сили та віри в перемогу.

«Світ наче ярмарок»

215 років від дня народження  Уільяма Теккерея

      Вільям Мейкпіс Теккерей – видатний англійський письменник, сатирик і карикатурист – народився 18 липня 1811 року в Калькутті, де служив його батько. Ще у дитинстві хлопчика відправили до Лондона на навчання. Після школи Теккерей вступив до Кембриджського університету, але вже через рік покинув навчання і вирушив у подорож Європою. У Парижі він навчався малюванню у художника Бонінгтона, що згодом дозволило йому створювати карикатурні ілюстрації до своїх творів.

       Перша книга Теккерея – буклет під назвою "Флора і Зефір" – була опублікована у 1836 році. Паралельно він працював у різних газетах, писав гумористичні та сатиричні оповідання. У 1837 році письменник одружився, але шлюб приніс йому чимало горя – після народження двох дочок його дружина втратила розум. До 1840-х років твори Теккерея не користувалися значною популярністю. Проте у 1844 році він опублікував роман "Кар'єра Баррі Ліндона", який пізніше здобув визнання. Справжній успіх прийшов із публікацією "Книги снобів" у журналі "Панч" (1846–1847). Тонкий гумор і іронія автора привернули увагу читачів.

     В історію західноєвропейської літератури У. Теккерей увійшов як творець свого кращого роману - "Ярмарок суєти".

       У 1848 році світ побачив найзнаменитіший твір Теккерея – роман "Ярмарок марнославства. Роман без героя". Ця книга принесла йому справжню славу і поставила в один ряд із іншим літературним генієм – Чарльзом Діккенсом. Письменник працював над твором у 1847-1848 рр. Окремі частини роману виходили тоненькими випусками, раніше в цупких жовтих обкладинках. Жовтий колір не був випадковим, адже під сатиричним псевдонімом Жовтоплюш письменник друкував раніше вигадані нотатки лакея-авантюриста.

     У романі зображена широка панорама життя суспільства, виведені типові представники різних соціальних верств - комерсанти, аристократи, чиновники, слуги, священнослужителі і т. д. - яких об'єднує вірність головному закону «Ярмарку марнославства», згідно з яким суспільне становище визначається багатством. Жанр, у якому написаний цей твір, можна визначити як роман-хроніку, бо життя персонажів показане на протязі кількох десятиліть – починаючи з юності і закінчуючи старістю.

     Події роману віднесені до Наполеонівських часів, хоча, проблеми, порушені в творі, були актуальними як тоді, так і зараз. «Ярмарок Суєти – роман без героя» за словами самого ж Теккерея. І справді, в романі нема жодної особи, яку можна було б назвати героєм, всі вони – просто персонажі, а точніше – маріонетки, як сказав сам оповідач, тобто лялькар. У передмові ми стикаємось із розповіддю лялькаря, який говорить, що всі дійові особи – просто ляльки, маріонетки, яких він дістав із своєї скриньки і дії яких залежать від мотузочок, за які він їх смикне. Все життя – нескінченна ілюзорна гра, в якій кожен намагається вибити собі місце під сонцем будь-якими шляхами.

     Сама назва роману говорить про те, що життя тогочасного суспільства було своєрідною «ярмаркою суєти», бо люди намагались продати лицемірство, обман, несправедливість і купити собі звання, щоб пробитись до верхівок, до аристократів. Керували всім гроші і жага до них: за гроші можна купити все, як почесті і титули, так і здоров’я та будинки. Весь твір можна назвати «романом втрачених ілюзій», бо люди обманюються, ведуться на яскраву обгортку, а потім розчаровуються.

     Отже, читаючи цей роман ви не лише пірнете в атмосферу життя лицемірного суспільства, а й зможете побачити наше власне життя зі сторони, адже наразі мало що змінилось у сучасному світі: люди як і раніше обманюють, намагаються пробитись у верхні кола, заробити гроші та жити у власне задоволення. Можливо не всім сподобається цей іронічний роман, адже люди не люблять, коли їх критикують і коли їм вказують на їх недоліки, але багато хто зможе провести паралелі, де бажання чи дії якогось певного персонажу будуть співпадати з їх власними.

До 215-річчя від дня народження письменика Уільяма Мейкпіса Теккерея  Юнацька бібліотека підготувала виставку однієї книги «Світ наче ярмарок».

«Світ - це дзеркало, і він повертає кожному його власне зображення. Спохмурнійте – і він, у свою чергу, кисло гляне на вас; засмійтеся йому і разом з ним – і він стане вашим веселим і приязним товаришем».

«День Хрещення Русі: тисячолітня спадщина»

                 15 липня, в день Святого Володимира Великого, відзначається День Хрещення Київської України-Русі. Прийняття християнства – найвизначніше досягнення князя Володимира. Ще до визнання християнства державною релігією, воно проникло в українське суспільство і було визнане князями Аскольдом, Ігорем, Святославом, княгинею Ольгою та їх оточенням. У суспільстві з’явилася сила, яка надавала йому духовної та культурної єдності, та впливала на все соціально-економічне життя. Піднісся авторитет самого князя. Потужний поштовх до розвитку отримала давньоруська культура. Київська Русь стала в ряд провідних християнських держав Європи, забезпечивши собі рівноправні та взаємовигідні стосунки з ними. 

                Діяльність Володимира Святославовича сприяла розвитку Київської держави й зміцненню її міжнародного авторитету. У XIII столітті Руська православна церква визнала його святим і рівноапостольним.

                З цієї нагоди у читальному залі всі охочі матимуть змогу ознайомитись з книжковою виставкою. На виставці представлені наукові та науково-популярні видання з історії християнства, матеріальної й духовної культури України-Русі, колективні монографії, часописи, альбоми з фондів книгозбірні.

                Понад тисячу років тому наш народ вибрав для себе християнський шлях розвитку, що базується на принципах справедливості, милосердя, добра, правди та любові.