Показ дописів із міткою бібліотека-філія № 6. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою бібліотека-філія № 6. Показати всі дописи

05 листопада 2026

«Світ чарівного слова»

7 листопада відзначається 90 років від дня народження Миколи Степановича Вінграновського  – видатного українського поета, прозаїка, актора, кінорежисера і сценариста, який крізь усе життя проніс дух українства.

Микола Вінграновський був яскравим представником покоління «шістдесятників». В своїй творчості поєднав космічний масштаб лірики з глибокою психологічною прозою. 

Загальний доробок митця – 10 поетичних збірок, 9 повістей, 1 роман. Він зіграв 8 ролей і відзняв 14 фільмів, серед яких 5 художніх і 8 документальних робіт.

Народився Микола Вінграновський у1936 році в місті Первомайськ  Миколаївської області в родині селянина. У 1955 р. по закінченні школи Микола вступив на акторське відділення Київського інституту театрального мистецтва. Розвинути акторський талант Вінграновському допоміг О. Довженко, який помітив обдарованого юнака та запропонував йому роботу на Київській кіностудії ім. О. Довженка в якості актора режисера та кіносценариста. Його фільми: «Дочка Стратіона» (1964), «Ескадра повертає на захід» (1966), «Берег надії» (1967),  «Дума про Британку» (1970), «Тихі береги» (1973), «Климко» (1984), документальні фільми «Слово про Андрія Малишка» (1983), «Щоденник. Довженко. 1941-1945» (1993), «Чигирин – столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993), «Батурин – столиця гетьмана Івана Мазепи» (1994), «Гетьман Сагайдачний» (1999) та інші.

М. Вінграновський – автор кіносценаріїв «Світ без війни» (1960), «Первінка» (1973), «Сіроманець» (1979), «Рік з Довженком» (1975) та низки есеїв про славетні українські міста – «Чотирнадцять столиць України: Короткі нариси з її історії» (2002).

Він був одним із найяскравіших новаторів українського вірша 1960–1980-х рр. Перша збірка «Атомні прелюди» побачила світ у 1962 році. Наступними були збірки: «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Вибране» (1986) та інші. Космос, людство, земля, народ, доба, Україна - ось який масштаб узяла поетична мова творця, ось у яких вимірах жив його ліричний герой.  Поезія М. Вінграновського багата за жанрами і віршовими формами – це класичні сонет, елегія, медитація, романс, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом.

Експресивний, пристрасний лірик, він не обмежувався самою тільки поезією. Майже одночасно з поезією писав і прозу. Миколі Степановичу Вінграновському присуджено Державну премію України ім. Т.Г. Шевченка за твори для дітей, зокрема й прозові - повісті «Сіроманець», «Первінка» та премії Фундації Антоновичів (США).

Письменник виробив оригінальний стиль, який, по суті, відповідає його поетичному письму. Сюжети прозових творів сповнені описом почуттів, якими автор щедро наділяє звірів, птахів, рослини й воду, сполучені в єдиний, самодостатній світ. Химерний, дивацький, перейнятий гумором, він випромінює світло духовної свободи. Саме в особливому ставленні до навколишнього світу і полягає неповторність поетичного світу Вінграновського!

Він приніс у літературу кінематографічну образність, а в кіно — поетичну метафоричність.

Твори Миколи Вінграновського перекладено литовською, естонською, грузинською, чеською, словацькою, польською, румунською, англійською, португальською та іншими мовами світу.

Микола Степанович Вінграновський пішов із життя на 68 році після тяжкої тривалої хвороби. Митець похований на Байковому кладовищі.

Микола Вінграновський — одна із найяскравіших і найсамобутніших постатей в українській культурі другої половини XX століття. Його значення виходить далеко за межі суто літературного процесу, адже він зумів поєднати в собі геній поета, прозаїка, актора та кінорежисера.

Юнацька бібліотека з нагоди ювілею підготувала виставку біографію «Світ чарівного слова», на якій представлені статті про життя і творчість геніального письменника та його чудові твори. Ця виставка розкриває багатогранний талант митця та запрошує поринути у його надихаючий світ!

27 жовтня 2026

«Мова - це глибина тисячоліть»

27 жовтня українці відзначають День української писемності та мови. Це свято було започатковане  в 1997 році на честь преподобного Нестора Літописця, з  ім’ям якого пов’язують появу писемної української мови. Цей день – прекрасна нагода вшанувати багатовікову історію нашого слова, його багатство, унікальність, а також підтримати розвиток рідної мови. 

До цієї знакової події  Юнацька бібліотека підготувала та провела годину спілкування «Мова - це глибина тисячоліть» для учнів 7 та 8 класів Ізмаїльської гімназії №10. Під час заходу молодь поглибила свої знання  про  історію виникнення та становлення української писемності, відкрила для себе безліч цікавих і несподіваних фактів про рідну мову, переглянула захопливий відеоролик «Становлення української писемності». Наприкінці зустрічі бібліотекари провели для учнів динамічні   мовознавчі конкурси та інтелектуальні  ігри, які допомогли кожному відчути красу та силу українського слова. 

19 жовтня 2026

«Цифрові пастки: кібербезпека молоді як захист від сучасного рабства»

Щорічно 18 жовтня відзначається День боротьби з торгівлею людьми, спрямований на підвищення обізнаності щодо одного з найсерйозніших злочинів проти прав людини. Торгівля людьми — це глобальна проблема, яка не знає кордонів і завдає шкоди мільйонам осіб. Це злочинний  бізнес і сучасна форма рабства, що грубо порушує права людини.

За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обіг від цього транснаціонального злочину становить 30 мільярдів доларів, що робить його другим за прибутковістю після торгівлі наркотиками.

У кожній країні  є люди, які потрапляють у рабство. Це трапляється тоді, коли когось примушують до роботи або надання послуг проти його волі. Жертвою може стати кожен, незалежно від віку, статі, раси чи національності. Цього дня ми об'єднуємось, щоб привернути увагу до цієї проблеми та спільно шукати шляхи її вирішення.

Сьогодні вербування для трудової, сексуальної чи кримінальної експлуатації майже повністю перейшло в онлайн-простір. Один клік за фейковим посиланням або надмірна довіра сторонній особі в мережі може закінчитися реальним трудовим чи сексуальним рабством. Торгівці людьми сьогодні не викрадають на вулицях — вони активно вербують через Інстаграм, ТікТок, Телеграм та ін.

В умовах війни Росії проти України інструменти кіберзлочинців та ворожих спецслужб  стали ідентичними. Обидві загрози базуються на  однакових психологічних маніпуляціях: доросла людина маскується під однолітка або доброго друга, щоб увійти в довіру до підлітка, емоційно прив'язати його до себе, а потім використати у своїх цілях. Зокрема, представники російських спецслужб активно залучають українців до протиправної діяльності з метою диверсійної роботи, сіяння паніки та невдовольства, розколу суспільства, а також  до збору важливих даних та інформації.

 Задля запобігання протиправним діям щодо молоді та підвищення обізненості про  проблему торгівлі людьми Юнацька бібліотека провела зустріч «Цифрові пастки: кібербезпека молоді як захист від сучасного рабства» з учнями Ізмаїльської гімназії №10. На захід запросили  Начальника сектору дотримання прав людини Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції Аллу Фурніку та старшого інспектора цього ж  сектору старшого лейтенанта поліції Марину Унгурян. Зустріч пройшла у жвавій атмосфері. Представниці поліції навели  реальні приклади вербування жителів м.Ізмаїл, розповіли  про протиправну діяльність серед молоді та наголосили на кримінальній відповідальності за вчинення злочинів.

15 жовтня 2026

«Життя і творчість Івана Федоровича Драча»

17 жовтня 2026 року виповнюється 90 років від дня народження Івана Федоровича Драча – українського поета, драматурга, перекладача, сценариста, громадського та політичного діяча, Героя України.

Іван Драч увійшов в українську культуру як поет-новатор, кіносценарист і один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Його творчість докорінно змінила традиційні уявлення про художню форму та образне мислення в національній літературі, модернізувала українську поезію та відкрила нові горизонти для українського кінематографа.

Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині, навчався в Київському університеті (звідки був виключений за політичні погляди, але згодом поновлений) та на Вищих сценарних курсах у Москві. Письменник був активним учасником національно-визвольного руху в Україні. Він брав участь у студентських протестах 1960-х років та виступав за права української національної меншини. Був першим головою Народного Руху України (1989), народним депутатом кількох скликань, отримав звання Героя України (2006). Помер митець 19 червня 2018 року в лікарні після важкої хвороби легень.

Поету завжди були притаманні масштабність бачення художнього життя, ерудиція, вимогливий смак, проникливість і гострота характеристик, темпераментність стилю. Дебютував він у 1961 році феєричною поемою «Ніж у сонці», яка відразу зробила його літературною знаменитістю завдяки космічним масштабам мислення та руйнуванню радянських шаблонів.

  Ранній етап творчості І. Драча (1961 – 1972 рр.) характеризується невтомними пошуками нових образів та експериментами з формою: «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965) ,  «Чорнобильська мадонна» (1986), «Балади буднів» (1987), «До джерел» (1972). Період мистецької самореалізації (1973 – 1986 рр.), позначений образним та жанровим багатством, різноманіттям естетичних відкриттів, утвердженням на засадах немодерністського стилю: «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Сонячний фенікс» (1978), «Сонце і слово» (1979), «Американський зошит» (1980), «Теліжинці» (1985). Зрілий етап його творчості почався з 1986 року і тривав до наших днів.  Поезія відображала болісні проблеми українського народу, його боротьбу за свободу та незалежність.

 Письменник трансформував класичний жанр балади, поєднавши побутові сюжети з фантастикою, філософією. Яскравий приклад – найвідоміший твір «Балада про соняшник», де буденна рослина стає символом творчості та поезії. Його поезії окремими збірками вийшли багатьма мовами світу. 

Іван Драч написав сценарії до шедеврів українського поетичного кіно — «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Пропала грамота», «Вечори на хуторі біля Диканьки».

В Юнацькій бібліотеці до ювілею поета підготовлена книжкова виставка «Життя і творчість Івана Федоровича Драча». Експозиція дає змогу ознайомитись з найкращими творами поета та дослідити його життєвий та творчий шлях. Він залишив значний слід у літературі та історії України як талановитий поет, мислитель і громадський діяч. Його творчість продовжує надихати та рухати до дій український народ.

Іван Драч – це поет-реформатор, який здійснив справжню естетичну революцію в українській літературі другої половини XX століття. Своєю творчістю він довів, що українська література може бути модерновою, інтелектуальною та конкурентоспроможною на світовому рівні.

12 жовтня 2026

«Мужність і відвага крізь покоління»

1 жовтня в Україні відзначатиметься День захисників і захисниць. Це свято започатковане 2014 року, щоб вшанувати мужність та героїзм тих, хто виборює незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Його мета- зберегти військові традиції, згадати звитяги українського народу та зміцнити патріотичний дух у суспільстві.

Сьогодні це не просто офіційна дата, а визначальний день, який об’єднує українців, демонструє нашу незламність та готовність боротися за свободу. Свято символічно збігається з великим християнським торжеством - Днем Покрови Пресвятої Богородиці. Історія свідчить, що саме Божу Матір українські козаки вважали своєю головною покровителькою. Козацька Січ завжди мала церкву Покрови, де перед походом воїни молилися за захист у бою, а в саме свято влаштовували урочисті молебні. 

Продовжуючи традиції пам’яті, Юнацька бібліотека підготувала книжковий альманах «Мужність і відвага крізь покоління». У цій експозиції  представлені художні та документальні  книги українських письменників про доленосні воєнні події в історії нашої країни.

 У День захисників і захисниць України кожен із нас може віддати шану героям та героїням, які присвятили життя захисту суверенітету батьківщини. Цей день є уособленням незламного духу, що допомагає нам вистояти. Ми пишаємося своїми воїнами та твердо знаємо: Україна захистить свою волю і переможе. 

«Бібліотека презентує»

Щороку 30 вересня в Україні відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Це свято встановлене  Указом Президента у 1998 році, покликане підкреслити важливу роль книги у суспільстві, а також привернути увагу громадськості до проблем бібліотек, до потреб і соціального статусу бібліотекарів.

 Напередодні свята в Юнацькій бібліотеці відбулася низка  масових заходів: день інформації «Бібліотека: вчора, сьогодні, завтра» та майстер клас «Розумна сова», на які було запрошено учнів освітнього простору «Промінчики добра».  

День інформації  розпочався теплими привітаннями з нагоди свята бібліотек, потім присутні ознайомились з історією виникнення книгозбірень, дізналися про найдавніші бібліотеки світу та України.  Прикрасою вечора став показ рідкісних фондів. Гостям продемонстрували найстаріші книги, що зберігаються в бібліотеці, - унікальні видання  1771, 1882,1896 та 1903 років.

  Під час  екскурсії Юнацькою бібліотекою учні ознайомилися з роботою читального залу та абонементу, а також навчилися користуватися  книжковим каталогом. Найбільше захоплення у відвідувачів викликала можливість зазирнути у зазвичай закрите для сторонніх очей місце - книгосховище.  

Спільне виготовлення символу мудрості  занурило  учнів у атмосферу щирої творчості та  дружнього спілкування. Цей день ще раз довів присутнім: сучасна бібліотека не просто сховище для книжок, а сучасний простір,  де кожен може цікаво та з користю провести час.

«Михайло Грушевський – історик і будівничий нації»

У 2026 році відзначається 160 років від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського (29 вересня 1866 - листопад 1934) – видатного історика, державного і громадсько-політичного діяча, науковця світового рівня та ключового будівничого української  нації. Його постать є символом національного відродження та прагнення українського народу до незалежності.

Михайло Грушевський здійснив колосальний внесок у формування української ідентичності як через наукову, так і через державну діяльність.

У своїй фундаментальній праці «Історія України-Русі» в 10 томах  він науково обґрунтував історичну самобутність українського народу, довівши його етнічну відмінність від росіян та пряму спадкоємність нашої культури від Київської Русі та її повну самобутність.

Очоливши у березні 1917 року Українську Центральну Раду, Михайло Грушевський  провів її шлях від вимог автономії до проголошення суверенної Української Народної Республіки. Він став фактичним главою держави (хоча юридичного титулу «президент» у Конституції УНР не було, у народній пам'яті він залишився як перший Президент).

 Саме під його керівництвом в останній день роботи Центральної Ради (29 квітня 1918 року) було ухвалено Конституцію УНР, яка заклала передові демократичні європейські  цінності: свобода слова, совісті, рівність прав, захист прав національних меншин та ін.

Він написав близько 2000 наукових праць та тривалий час розбудовував українську науку у Львові (НТШ) та Києві (ВУАН). Грушевський – це не лише суворий академік, а й талановитий літературознавець, драматург, публіцист і людина зі складною, трагічною долею.

Михайло Грушевський – не просто вчений, який описував минуле, а той, хто став архітектором нашого сьогодення, заклавши міцний науковий та політичний фундамент сучасної української нації. Він першим на цифрах і фактах довів, що українська нація є окремим, глибоко європейським етносом із тисячолітньою культурою.

З нагоди ювілею Юнацька бібліотека  підготувала книжкову виставку «Михайло Грушевський – історик і будівничий нації». На експозиції представлені книги та статті про життя й творчість видатного історика, його літературну і видавничу діяльність; документи і матеріали, які висвітлюють важливі події в історії України.

Сьогодні, коли Росія знову намагається знищити українську державу та повторює псевдоісторичні міфи про «один народ», історичні аргументи Михайла Грушевського залишаються головним інтелектуальним щитом України. Він ще понад сто років тому довів світові наукову безпідставність російських зазіхань і заклав фундамент тієї незалежної України, яку ми захищаємо сьогодні.

Запрошуємо всіх відвідувачів поринути у світ української історії через призму життя її головного літописця.


«Моє улюблене місто»

2026 року ізмаїльці відзначатимуть  436-у річницю з дня заснування  міста. Історія Ізмаїлу налічує багато століть і йде в далекі стародавні часи. Вона зберігає в собі багато таємниць і подій, які залишили величезний слід у світовій та державній історії. До цієї нагоди Юнацька бібліотека підготувала книжково-ілюстративну виставку «Мій рідний край», на якій відвідувачі дізнаються про всі таємниці та факти історії нашого міста  від минулого до сьогодення. Прикрашають виставку фото роботи І.Лепинської.

02 вересня 2026

«Українська гривня доби незалежності»

Офіційною національною валютою України є гривня. Її назва походить від слова «гривна», яке за часів Київської Русі позначало нашийну прикрасу. Вже у
VIII-ІХ століттях під час торговельних операцій і сплати данини гривна використовувалась як міра ваги і лічби. Пізніше, у різні історичні періоди, слово «гривня» неодноразово змінювало своє значення.

На українських землях карбування власної валюти започаткував київський князь Володимир Великий. Ці монети – перші державні документи, що зберегли зображення тризуба – знака київських князів.


У XII-XIV століттях Київська Русь переживала період феодальної роздробленості, а карбування монет припинилося. Роль грошей виконували переважно срібні злитки, що називалися «гривнями».

У 1917 р. Центральна Рада Української Народної Республіки (УНР) запровадила нову національну валюту — український карбованець. У грудні 1917 р. за ескізом Георгія Нарбута була надрукована перша партія купюр. Центральним елементом дизайну на них став тризуб. Ці банкноти увійшли в обіг 5 січня 1918 р. і стали першими грошима Української Народної Республіки. Пізніше, 1 березня 1918 року, карбованець змінила гривня.

 
         Із здобуттям Україною незалежності надзвичайно важливим було створення національної грошової системи. Уже 10 січня 1992 року Національний банк ввів в обіг купони багаторазового використання, а з 12 листопада 1992 року єдиним засобом платежу України у готівковому і безготівковому обігу став український карбованець.

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа,  внаслідок якої національною валютою стала гривня. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.

До цієї події Юнацька бібліотека підготувала виставку-експозицію «Українська гривня доби незалежності», яка познайомить відвідувачів з історією українських грошей, їх значенням для державності та економічної незалежності України.

27 серпня 2026

«Іван Франко – титан української літератури»

27 серпня відзначається 170 років від дня народження видатного українського поета, прозаїка, драматурга, публіциста, перекладача, мовознавця, філософа та громадського діяча Івана Франка (1856—1916).

Творчість Івана Франка  — це грандіозне явище та ціла епоха в історії української літератури та культури. Його називали Каменярем і Титаном невтомної літературної праці.  Він залишив по собі колосальну спадщину, яка налічує понад 5000 творів та охоплює майже всі літературні жанри.

Іван Франко мав феноменальну пам’ять і знав 14 європейських мов.  Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури.  За сорок років активної творчості він видав одинадцять поетичних збірок, понад сотню оповідань, дев’ять повістей і понад десять драматичних творів.  Плідною була й  публіцистична діяльність  — понад дві тисячі публікацій у різних журналах і газетах, що відображали його глибокі соціальні та політичні переконання. Роботи Франка охоплюють переклади з понад десяти мов — французької, німецької, англійської, російської, польської, чеської, сербської, хорватської, а також старогрецької, латинської, арабської, давньоєврейської, ассиро-вавилонської, індійської та інших. Франко став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

З нагоди ювілею  письменника в Юнацькій бібліотеці оформлена книжкова виставка "Іван Франко – титан української літератури», яка презентує творчий доробок Івана Яковича: прозу, публіцистику, переклади, ліричні твори, а також літературу про його життя і творчість. Особливе місце в експозиції посідають твори, які й сьогодні залишаються актуальними: «Захар Беркут», «Каменярі», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Мойсей», поетичні збірки: «З вершин і низин», «Зів'яле листя» та інші праці. В них письменник окреслив важливі  проблеми — свободи, людської гідності, суспільної справедливості, національного самоусвідомлення та морального вибору.  Особистість Франка і його творчість вчать нас розуміти себе, відчувати та позиціонувати як нація, гідна поваги та захоплення.  Ця виставка запрошує вас зануритися у світ людини, яка все своє життя присвятила служінню рідному народові.

Твори Івана Франка захоплюють та хвилюють через півтора століття. Повна життєвої правди його творчість справедливо належить до золотого фонду української та світової класики, а сам Франко на сьогодні єдиний український поет, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. Кожен твір письменника – це ідея загальнонаціональної єдності та автентичності.

Іван Франко — це символ невтомного поступу, європейського вибору України та незламності духу. Його знамените гасло «Лупайте сю скалу!» та метафоричний образ Каменяра стали вічними орієнтирами для багатьох поколінь українців у боротьбі за свою незалежність та культурну самобутність.

Запрошуємо всіх шанувальників творчості поета до нашої бібліотеки!

24 серпня 2026

«Українська державність: витоки, історія творення»

24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення, Верховна Рада УРСР урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. З того часу український народ щорічно відзначає головне державне свято – День Незалежності України.

Цей день є одним із найважливіших свят для українців. Його особливість полягає в унікальності історичних подій 1991 році. Ухвалений тоді Акт проголошення Незалежності України став логічною відповіддю на багатовікові прагнення нашого народу до свободи. Уже за кілька місяців, 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум. На ньому понад 90% громадян підтвердили своє бажання жити у вільній країні. Цей історичний крок став фінальною крапкою у розпаді Радянського Союзу та відкрив нову сторінку для України як суверенної держави на міжнародній арені.

У цьому році нашій прекрасній, волелюбній та незалежній країні виповнюється 35 років. З нагоди ювілею Юнацька бібліотека презентувала патріотичну панораму «Українська державність: витоки, історія творення», на якій представлено літературу про етапи формування української держави, боротьбу народу за свободу та вшанування пам’яті громадян, які віддали життя за  територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Сьогодні це свято має особливе значення. Як і багато поколінь тому, українці знову змушені виборювати свою незалежність, право на існування, свободу та мир  зі зброєю в руках.

21 серпня 2026

«Прапор об'єднує»

23 серпня в країні відзначається державне свято – День Державного Прапора України. Ця дата є важливою для кожного українця, адже державний прапор є джерелом національної гордості, об’єднуючи українців у складні часи та нагадуючи про їхню силу і єдність.

Як державний прапор України синьо-жовтий стяг був затверджений Постановою Верховної Ради від 28 січня 1992року, а 23 серпня 2004 року  Глава держави Леонід Кучма підписав Указ №987/2004 "Про День Державного Прапора України". Відтоді свято відзначається щороку.

Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Жовтий і синій кольори несуть у собі глибокий сенс, що сягає корінням в історію та культуру країни. Кожен колір репрезентує не тільки фізичний ландшафт України, а й цінності та ідеали, які формували націю протягом століть. Синій здавна символізує чисте, мирне небо, а жовтий - символ праці і достатку - це колір хлібного лану. Проте є й інші тлумачення. Жовтий і синій кольори є поєднанням головних символів життя - золотого сонця у синьому небі. А ще жовтий і синій - це вогонь і вода, чоловіче та жіноче начала.

В Юнацькій бібліотеці до Дня Державного Прапора України представлена виставка-подія «Прапор об'єднує», на якій можна ознайомитися з походженням його кольорів, історією виникнення, історичним минулим та сьогоденням.

З цим символом український народ утвердив свою державність, соборність і самостійність. З ним  українці йшли на захист своїх прав та свобод під час  Революції Гідності, під цим символом сьогодні наші воїни захищають рідну землю  від окупантів.

Тож нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість та спонукає наших захисників і захисниць до нових подвигів заради  Батьківщини.

21 липня 2026

«Поетеса вогняних меж»

       21 липня 2026 року відзначається 120 років від дня народження Олени Теліги – поетеси, публіцистки, громадської діячки, героїні, яка залишила по собі не лише силу слова, а й приклад безкомпромісної любові до України. Олена  Теліга була однією з осіб, які впливали на культурний розвиток українського народу, його національне та культурне піднесення. Її творче життя і героїчна смерть стали символом невмирущості української нації.

Життєвий шлях Олени Іванівни Теліги (1906–1942) вражає своєю динамікою та трагізмом. Виросла вона у російськомовному середовищі, проте в еміграції свідомо обрала українську ідентичність і присвятила їй усе життя. У 1939 році Олена вступає до Організації українських націоналістів (ОУН).  У часи Другої світової війни вона повернулася з єміграції до окупованого нацистами Києва, щоб відроджувати українську культуру. Попри смертельну небезпеку, вона відмовляється тікати, заявляючи, що не може знову йти в еміграцію і залишати свій народ.  У лютому 1942 року її заарештувало гестапо. Поетесу разом із чоловіком Михайлом розстріляли у Бабиному Яру.

Олена Теліга прожила на світі лише 35 років. Свій поетичний, публіцистичний та організаторський хист вона поклала на розбудову української культури, мистецтва в ім'я збереження і творення української державності.

Олена Теліга належить до «Празької школи» української поезії. Її спадщина кількісно невелика (загалом збереглося трохи більше ніж 40 віршів та кілька публіцистичних статей), адже більшість рукописів було знищено гестапо. Проте кожен її рядок має колосальну енергетичну щільність. За своє життя поетеса, на жаль, не встигла видати жодної власної збірки. Твори Олени Теліги побачили світ лише після Другої світової війни: «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О.Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні вежі» (1977). Вона вивела українську емігрантську поезію на європейський рівень, поєднавши модерністську форму (витончені метафори, залізничний ритм вірша) із неоромантичним змістом (ідея служіння нації). В Україну творчість Олени Іванівни Теліги почала повертатись  після 1991 року – віршами, статями, публіцистикою, дослідженнями творчості поетеси.

 

 Юнацька бібліотека з нагоди дня народження Олени Теліги  підготувала книжкову виставку, на якій представлені критичні статті, літературознавчі матеріали та художні твори поетеси.

Виставка розповідає про життєвий шлях Олени Теліги – поетки, громадської діячки, представниці ОУН, яка поєднала в собі ніжність і незламну силу. Її життя стало прикладом свідомого вибору боротьби за Україну, а творчість – голосом покоління, що не приймало компромісів.

Олена Теліга – поетеса «вогняних меж», яка поєднала витончену жіночність із сильною громадянською позицією. Її поезія – це не лише лірика, а й заклик до дії, до мужності, до любові до своєї країни. Недарма її слова «Не треба слів – хай буде тільки діло» і сьогодні звучать особливо актуально.

         Олена Теліга була жінкою виняткової мужності, сили духу та глибокого патріотизму. Її поезія – це голос внутрішньої боротьби, жертовної любові до України та віри в національне відродження

Вона назавжди залишилася в історії як жінка-символ, жінка-легенда, незламна українка. Олена Теліга довела: українцем не обов'язково народитися, українцем можна стати за власним свідомим і безкомпромісним вибором, віддавши цій ідентичності весь свій талант і життя.

         Сьогодні, в час боротьби за свободу й гідність нашої держави, постать Олени Теліги набуває особливого звучання – як джерело натхнення, сили та віри в перемогу.

17 липня 2026

«Світ наче ярмарок»

215 років від дня народження  Уільяма Теккерея

      Вільям Мейкпіс Теккерей – видатний англійський письменник, сатирик і карикатурист – народився 18 липня 1811 року в Калькутті, де служив його батько. Ще у дитинстві хлопчика відправили до Лондона на навчання. Після школи Теккерей вступив до Кембриджського університету, але вже через рік покинув навчання і вирушив у подорож Європою. У Парижі він навчався малюванню у художника Бонінгтона, що згодом дозволило йому створювати карикатурні ілюстрації до своїх творів.

       Перша книга Теккерея – буклет під назвою "Флора і Зефір" – була опублікована у 1836 році. Паралельно він працював у різних газетах, писав гумористичні та сатиричні оповідання. У 1837 році письменник одружився, але шлюб приніс йому чимало горя – після народження двох дочок його дружина втратила розум. До 1840-х років твори Теккерея не користувалися значною популярністю. Проте у 1844 році він опублікував роман "Кар'єра Баррі Ліндона", який пізніше здобув визнання. Справжній успіх прийшов із публікацією "Книги снобів" у журналі "Панч" (1846–1847). Тонкий гумор і іронія автора привернули увагу читачів.

     В історію західноєвропейської літератури У. Теккерей увійшов як творець свого кращого роману - "Ярмарок суєти".

       У 1848 році світ побачив найзнаменитіший твір Теккерея – роман "Ярмарок марнославства. Роман без героя". Ця книга принесла йому справжню славу і поставила в один ряд із іншим літературним генієм – Чарльзом Діккенсом. Письменник працював над твором у 1847-1848 рр. Окремі частини роману виходили тоненькими випусками, раніше в цупких жовтих обкладинках. Жовтий колір не був випадковим, адже під сатиричним псевдонімом Жовтоплюш письменник друкував раніше вигадані нотатки лакея-авантюриста.

     У романі зображена широка панорама життя суспільства, виведені типові представники різних соціальних верств - комерсанти, аристократи, чиновники, слуги, священнослужителі і т. д. - яких об'єднує вірність головному закону «Ярмарку марнославства», згідно з яким суспільне становище визначається багатством. Жанр, у якому написаний цей твір, можна визначити як роман-хроніку, бо життя персонажів показане на протязі кількох десятиліть – починаючи з юності і закінчуючи старістю.

     Події роману віднесені до Наполеонівських часів, хоча, проблеми, порушені в творі, були актуальними як тоді, так і зараз. «Ярмарок Суєти – роман без героя» за словами самого ж Теккерея. І справді, в романі нема жодної особи, яку можна було б назвати героєм, всі вони – просто персонажі, а точніше – маріонетки, як сказав сам оповідач, тобто лялькар. У передмові ми стикаємось із розповіддю лялькаря, який говорить, що всі дійові особи – просто ляльки, маріонетки, яких він дістав із своєї скриньки і дії яких залежать від мотузочок, за які він їх смикне. Все життя – нескінченна ілюзорна гра, в якій кожен намагається вибити собі місце під сонцем будь-якими шляхами.

     Сама назва роману говорить про те, що життя тогочасного суспільства було своєрідною «ярмаркою суєти», бо люди намагались продати лицемірство, обман, несправедливість і купити собі звання, щоб пробитись до верхівок, до аристократів. Керували всім гроші і жага до них: за гроші можна купити все, як почесті і титули, так і здоров’я та будинки. Весь твір можна назвати «романом втрачених ілюзій», бо люди обманюються, ведуться на яскраву обгортку, а потім розчаровуються.

     Отже, читаючи цей роман ви не лише пірнете в атмосферу життя лицемірного суспільства, а й зможете побачити наше власне життя зі сторони, адже наразі мало що змінилось у сучасному світі: люди як і раніше обманюють, намагаються пробитись у верхні кола, заробити гроші та жити у власне задоволення. Можливо не всім сподобається цей іронічний роман, адже люди не люблять, коли їх критикують і коли їм вказують на їх недоліки, але багато хто зможе провести паралелі, де бажання чи дії якогось певного персонажу будуть співпадати з їх власними.

До 215-річчя від дня народження письменика Уільяма Мейкпіса Теккерея  Юнацька бібліотека підготувала виставку однієї книги «Світ наче ярмарок».

«Світ - це дзеркало, і він повертає кожному його власне зображення. Спохмурнійте – і він, у свою чергу, кисло гляне на вас; засмійтеся йому і разом з ним – і він стане вашим веселим і приязним товаришем».

15 липня 2026

«Духовна єдність поколінь»

15 липня в Украйні святкують День хрещення Київської Русі-України.

 Віряни вшановують пам'ять святого рівноапостольного великого князя Володимира. 988 року великий київський князь Володимир Святославович, якого пізніше назвали Великим і Святим, хрестив киян. Цей рік поклав початок подальшому і всеосяжному процесу християнізації. Володимир, вводячи християнство, зміцнював міжнародні зв’язки Держави, яка, як рівноправний партнер, увійшла до числа християнських держав Європи.

Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії нашої Церкви, але й в історії нашого народу. Запровадження християнства на Русі суттєво вплинуло на всі сфери тогочасного суспільного життя.

Для українців це свято символізує спадкоємність тисячолітньої історії України, нації і держави. Це – символ неподільності Українського народу і його єдності навколо ідеї сильної держави і віри. Це - символ соборності усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці – Києва.

До цієї важливої події в історії нашої Держави Юнацька бібліотека підготувала історичну виставку «Духовна єдність поколінь», на якій представлені книги та публікації, що розкривають процеси державотворення України.

29 червня 2026

«Битва за Зміїний»

Острів Зміїний у Чорному морі росіяни окупували у перший день вторгнення 24 лютого 2022 року. На ультиматум українським прикордонникам скласти зброю, який надійшов із російського крейсера «Москва», – один з прикордонників відповів: «Русский военный корабль, иди нах*й!». Ці слова стали символом незламності та стійкості перед значно більшим і потужнішим противником.

Острів захопили після бою. Частина його захисників потрапила в полон. На сьогодні всі захисники острова Зміїний звільнені .  Повернення військовослужбовців відбувалося поетапно в рамках кількох обмінів.

Захоплення Зміїного дозволяло російським військовим контролювати північно-західну частину Чорного моря, створювало загрозу проведення десантної операції на українське узбережжя та обмежувало роботу українських портів.

Для витіснення окупантів з острова, українська воєнна розвідка у співпраці з СБУ підготувала несподівану для ворога десантну операцію з використанням катерів та вертольотів армійської авіації.

Вночі проти 30 червня, внаслідок проведеного етапу військової операції із нанесенням вогневих ударів ракетними та артилерійськими підрозділами по острову Зміїний, росіяни після 126-денної окупації з поспіхом евакуювали залишки гарнізону двома швидкісними катерами. Втрата острова означала втрату окупантами контролю над частиною акваторії Чорного моря. 4 липня на острові висадились українські військові та повернули на нього український прапор.

Як проходила ця унікальна операція, дивіться у документальному фільмі “Битва за острів Зміїний. Море” з документального циклу “Воєнна розвідка України” за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=0MjsxTFeuEM

«Сила закону – сила держави»

Щороку, 28 червня, Україна відзначає День Конституції.

Конституція України була ухвалена 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України другого скликання. Прийняттю передував тривалий і складний процес. Протягом доби з 27 на 28 червня 1996 року депутати працювали без перерви — саме тоді народжувався Основний Закон незалежної України. «За» ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів з 300 необхідних.

Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної Української держави.

Вона визначає основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини й громадянина, порядок організації і функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни Росії проти України і численних злочинів окупантів, ми як ніколи розуміємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та необхідність їх захисту і збереження для майбутніх поколінь.

З нагоди свята Юнацька бібліотека  підготувала книжкову виставку «Сила закону – сила держави», де представлена література та інформаційні матеріали, які познайомлять користувачів з історією конституційного творення в Україні.

"Прапор - символ опору"

26 червня Україна  вшановує День кримськотатарського прапора. Його небесно-блакитне полотнище із золотою тамгою – це символ, незламності, єдності та постійної боротьби кримськотатарського народу.

Прапор був затверджений першим Курултаєм кримськотатарського народу в грудні 1917 року в Бахчисараї. Його історія є дзеркалом долі народу. За часів радянських репресій та депортації його безжально забороняли й нищили, а за збереження карали. У червні 1991 року, на другому Курултаї в Сімферополі, прапор тріумфально повернувся, ставши символом відновлення національної ідентичності, прагнення до справедливості, миру та гідності.

У нинішніх умовах російсько-української війни,  яка розпочалася з окупації Криму,  кримськотатарський прапор став символом спротиву кримських татар російській агресії та способом вираження ідентичності.

З Днем кримськотатарського прапора!

Матеріали підготовлено за даними з мережі інтернет.

«Живописець Придунав’я»

10 червня виповнилося б 95 років від дня народження Чакіра Петра Петровича (1931-2012) – українського живописця та графіка.

Чакір Петро Петрович  народився в с. Котловина Ренійського району Одеської області. Закінчив відділення рисунку та живопису Московського університету мистецтв (1963) та Одеський педагогічний університет ім. К. Ушинського (1969). Графік, живописець, емальєр, аквареліст. Заслужений художник України (2009).

Основні твори: «Глід» (1979), «Пейзаж» (1979), «Теплий день» (1981), цикл «Бессарабські весільні танці» (1990-ті рр.), «Мадонна Бессарабії» (1999).

Мав персональні виставки в Україні, Росії, Молдові, Румунії, Чехословаччині, Угорщині. З 1987 року був постійним учасником міжнародних симпозіумів з гарячої емалі в Угорщині. В 1985 році нагороджений Дипломом Союзу художників СРСР за участь у виставковій діяльності Дому Дружби з народами закордонних країн.

В м. Ізмаїл  П. Чакір працював учителем малюнку та креслення у середній загальноосвітній школі і підготував плеяду молодих талановитих художників. В Ізмаїльській картинній галереї проводяться щорічні художні виставки, присвячені пам’яті митця, з 2014 року – щорічна  виставка пленерних робіт (с. Котловина) студентів Одеської національної академії архітектури та будівництва. В 2012 році посмертно отримав звання «Почесного громадянина м. Ізмаїл». В 2016 році його іменем названа вулиця м. Ізмаїл.

Портрети Чакіра майстерно виражають індивідуальність особистостей, передають їхній внутрішній світ, характер, унікальні риси. Сюжетами емалей стали переважно сцени традиційної культури бессарабських гагаузів (побут, весілля, святкові і поминальні дні, персонажі народних легенд тощо). Роботи зберігаються в музеях Києва, Кропивницького, Сум, Одеси, Кишинева, Бендер, Санкт-Петербурга та приватних колекціях світу. Від 2014 під керівництвом І. Шишмана проводиться щорічний пленер імені П. Чакіра.

Петро Чакір  – високообдарований графік, живописець, емальєр, аквареліст, монументаліст, – залишив глибокий слід в історії образотворчого мистецтва. Він - засновник школи акварелі на півдні Одеської області, він був першим та єдиним емальєром у регіоні, його твори високо цінувалися та були здобутими провідними музеями Європи. Як людина він запам'ятався своїм високим рівнем культури та духовності, працьовитістю, благодійністю, відданістю ідеї розвитку образотворчого мистецтва в Ізмаїлі та регіоні.

Петро Петрович Чакір був талановитим художником, ініціатором створення Спілки художників Ізмаїла, мудрим та чуйним учителем та наставником юних обдарувань. Пам'ять про художника живе у думках вдячних жителів Ізмаїла.

Картини майстра – це безцінна спадщина для майбутніх поколінь!

04 червня 2026

«Новинки книжкового світу»

Українська література сьогодні активно оновлюється, відкриваючи читачам нові імена, теми та художні форми. Сучасна українська література є живою, різноманітною та динамічною, вона вражає своєю глибиною, відвертістю та унікальним стилем. У творах сучасних письменників звучать теми любові до рідної землі, людської гідності, сили духу та віри  у перемогу добра.

Нове покоління письменників пропонує читачам свіже бачення сучасності, історії та майбутнього нашої держави.

 Українська книга – це голос нашої епохи, відображення переживань, надій, боротьби та духовної сили народу.

Юнацька бібліотека презентує для відвідувачів книжкову виставку «Новинки книжкового світу», на якій представлені новинки української літератури  –біографічні романи, історичні твори та художня література про війну . Ці видання були отримані  за сприяння  «Українського інституту книги».

Твори сучасних авторів розповідають про відомих діячів історії та мистецтва (гетьмана Івана Мазепу, Соломію Крушельницьку, Казимира Малевича та інших), про традиції та культуру наших предків, про війну і людську незламність. Кожна з цих книг відкриває перед читачем нові світи, порушує важливі теми, змушує замислитися та співпереживати героям. Це історії про наше минуле, сьогодення та майбутнє. Новинки літератури привертають увагу щирістю, емоційною глибиною та актуальністю.

Сучасні автори пишуть легко й проникливо, тому їхні твори цікаві як молоді, так і дорослим читачам.

Українська книга сьогодні є важливою частиною культурного життя країни. Вона об’єднує покоління, підтримує національну пам’ять і надихає навіть у непрості часи. Саме тому знайомство з новинками української літератури стає не лише цікавим дозвіллям, а й можливістю відчути пульс сучасності через художнє слово.

Запрошуємо всіх читачів відвідати книжкову виставку, ознайомитися з новими іменами та виданнями українських авторів і  відкрити для себе книги, які вже сьогодні формують нову сторінку української літератури.