«Світ наче ярмарок»

215 років від дня народження  Уільяма Теккерея

      Вільям Мейкпіс Теккерей – видатний англійський письменник, сатирик і карикатурист – народився 18 липня 1811 року в Калькутті, де служив його батько. Ще у дитинстві хлопчика відправили до Лондона на навчання. Після школи Теккерей вступив до Кембриджського університету, але вже через рік покинув навчання і вирушив у подорож Європою. У Парижі він навчався малюванню у художника Бонінгтона, що згодом дозволило йому створювати карикатурні ілюстрації до своїх творів.

       Перша книга Теккерея – буклет під назвою "Флора і Зефір" – була опублікована у 1836 році. Паралельно він працював у різних газетах, писав гумористичні та сатиричні оповідання. У 1837 році письменник одружився, але шлюб приніс йому чимало горя – після народження двох дочок його дружина втратила розум. До 1840-х років твори Теккерея не користувалися значною популярністю. Проте у 1844 році він опублікував роман "Кар'єра Баррі Ліндона", який пізніше здобув визнання. Справжній успіх прийшов із публікацією "Книги снобів" у журналі "Панч" (1846–1847). Тонкий гумор і іронія автора привернули увагу читачів.

     В історію західноєвропейської літератури У. Теккерей увійшов як творець свого кращого роману - "Ярмарок суєти".

       У 1848 році світ побачив найзнаменитіший твір Теккерея – роман "Ярмарок марнославства. Роман без героя". Ця книга принесла йому справжню славу і поставила в один ряд із іншим літературним генієм – Чарльзом Діккенсом. Письменник працював над твором у 1847-1848 рр. Окремі частини роману виходили тоненькими випусками, раніше в цупких жовтих обкладинках. Жовтий колір не був випадковим, адже під сатиричним псевдонімом Жовтоплюш письменник друкував раніше вигадані нотатки лакея-авантюриста.

     У романі зображена широка панорама життя суспільства, виведені типові представники різних соціальних верств - комерсанти, аристократи, чиновники, слуги, священнослужителі і т. д. - яких об'єднує вірність головному закону «Ярмарку марнославства», згідно з яким суспільне становище визначається багатством. Жанр, у якому написаний цей твір, можна визначити як роман-хроніку, бо життя персонажів показане на протязі кількох десятиліть – починаючи з юності і закінчуючи старістю.

     Події роману віднесені до Наполеонівських часів, хоча, проблеми, порушені в творі, були актуальними як тоді, так і зараз. «Ярмарок Суєти – роман без героя» за словами самого ж Теккерея. І справді, в романі нема жодної особи, яку можна було б назвати героєм, всі вони – просто персонажі, а точніше – маріонетки, як сказав сам оповідач, тобто лялькар. У передмові ми стикаємось із розповіддю лялькаря, який говорить, що всі дійові особи – просто ляльки, маріонетки, яких він дістав із своєї скриньки і дії яких залежать від мотузочок, за які він їх смикне. Все життя – нескінченна ілюзорна гра, в якій кожен намагається вибити собі місце під сонцем будь-якими шляхами.

     Сама назва роману говорить про те, що життя тогочасного суспільства було своєрідною «ярмаркою суєти», бо люди намагались продати лицемірство, обман, несправедливість і купити собі звання, щоб пробитись до верхівок, до аристократів. Керували всім гроші і жага до них: за гроші можна купити все, як почесті і титули, так і здоров’я та будинки. Весь твір можна назвати «романом втрачених ілюзій», бо люди обманюються, ведуться на яскраву обгортку, а потім розчаровуються.

     Отже, читаючи цей роман ви не лише пірнете в атмосферу життя лицемірного суспільства, а й зможете побачити наше власне життя зі сторони, адже наразі мало що змінилось у сучасному світі: люди як і раніше обманюють, намагаються пробитись у верхні кола, заробити гроші та жити у власне задоволення. Можливо не всім сподобається цей іронічний роман, адже люди не люблять, коли їх критикують і коли їм вказують на їх недоліки, але багато хто зможе провести паралелі, де бажання чи дії якогось певного персонажу будуть співпадати з їх власними.

До 215-річчя від дня народження письменика Уільяма Мейкпіса Теккерея  Юнацька бібліотека підготувала виставку однієї книги «Світ наче ярмарок».

«Світ - це дзеркало, і він повертає кожному його власне зображення. Спохмурнійте – і він, у свою чергу, кисло гляне на вас; засмійтеся йому і разом з ним – і він стане вашим веселим і приязним товаришем».