«Без бар’єрів у серці та просторі»

Інформаційна кампанія

В межах Національного тижня безбар'єрності (25.05.-31.05.)

                25 травня розпочався Національний тиждень безбар’єрності, в рамках якого в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського бібліографом Валентиною Семеновою проводиться інформаційна кампанія «Без бар’єрів у серці та просторі», покликана підвищити обізнаність населення з теми безбар'єрності.

                Кампанія включає комплекс заходів. Бібліографом оформлено онлайн-інформування «Без бар’єрів у серці та просторі», яке висвітлює основні принципи та засади безбар'єрності. Також акцентовано увагу на тому, що в бібліотеці наявний апаратно-програмний комп'ютерний тифлокомплекс із синтезом мови. За запитами користувачів бібліотекарі проводять короткі інформ-тайми, детальніше розповідаючи про Національний тиждень безбар'єрності, добираючи потрібну літературу та наголошуючи, що кожна людина має право жити, вчитися, працювати, спілкуватися, отримувати інформацію й бути почутою без усіляких обмежень. Бібліотекарями читального залу підготовлено відкритий книжковий огляд «Разом створюємо безбар'єрне середовище», де представлено широкий вибір різнопланової тематичної літератури, інфографіки та роздруківок. 

                У Центральній міській бібліотеці ім. І.П. Котляревського ми продовжуємо робити простір доступнішим для всіх: людей з порушеннями зору, слуху, користувачів на кріслах колісних, людей старшого віку та всіх, кому потрібна підтримка й комфорт. Нині бібліотека оснащена інформаційними спеціалізованими тактильними вивісками з назвою приміщень, адміністративною вивіскою, «До укриття», вказівними мнемосхемою і табличкою, «Кнопкою виклику» тощо. Ми ще в процесі змін, але цей шлях важливий для кожного. Адже безбар’єрність - це концепція, що передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Це шлях до створення комфортного середовища, де немає обмежень і кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал.

                Безбар’єрність - це про те, щоб ці базові права були доступними для кожного і кожної. 

                Безбар’єрність - це про гідність і можливості, доступні кожному й кожній. 

                Це коли всі відчувають, що їх чують і що вони є частиною суспільства.

                І так - безбар’єрність стосується всіх. Бо ми всі у різних життєвих ситуаціях потребуємо трохи більше зручності, розуміння чи підтримки. І ми всі можемо її дати - своїм рішенням, дизайном, мовою, діями.

Бібліограф І категорії

ЦМБ ім. І.П. Котляревського

Валентина Семенова

«Найкраще місто на Землі»

                З метою поглиблення дослідження та популяризації історії, культури, мови, звичаїв і традицій українського народу, репрезентації практичних здобутків у цьому напрямку; залучення до вивчення та пізнання рідного краю широких верств населення; підвищення суспільної уваги до діяльності краєзнавців; поглиблення співпраці з державними органами влади, закладами культури та освіти, науковими установами, громадськими організаціями зацікавленими у розвитку краєзнавства VI з’їзд Національної спілки краєзнавців України, який відбувся 23 січня 2017 року, прийняв рішення про встановлення Всеукраїнського дня краєзнавства та його щорічне відзначення 28 травня.
                Щоб відзначити рідне місто та показати все багатство його краси та історії, в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського оформлено краєзнавчу книжкову виставку «Найкраще місто на Землі», де представлено різножанрову літературу: від поетичних збірок до наукових праць, так чи інакше пов’язаних з містом Ізмаїл.
                Ізмаїл - мальовниче місто на Дунаї, яке заслужено вважають перлиною українського Придунав'я завдяки поєднанню охайності, культури та історії. Однією з головних особливостей Ізмаїла є його доглянуті зелені зони. Парки та сквери регулярно прибираються, озеленюються та оновлюються.

«Не спалюй своє майбутнє!»

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. Але, на жаль, цього не сталося. Проблема існує і досі.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність та хвороби в усьому світі. У сучасному суспільстві паління є поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. За даними ВООЗ, у світі від захворювань, пов’язаних з палінням тютюну кожні 6 секунд помирає одна людина, а щорічно з цієї причини вмирають близько 5 мільйонів чоловік. Кожна спожита сигарета скорочує життя людини на 14 хвилин.

ВООЗ повідомляє про більш ніж 25 захворювань, перебіг яких погіршується під впливом куріння (серцево-судинні, легеневі та онкологічні захворювання). Серйозні наукові докази зв'язку раку легень та інфаркту міокарда з курінням були приведені в багаторічному дослідженні британських учених British Doctors Study.

Дві третини курців вважають, що куріння спричиняє невелику шкоду, але на жаль, це не так. Щороку приблизно 7 мільйонів людей у світі помирає від захворювань, пов’язаних з курінням. Всесвітня організація охорони здоров`я підрахувала, що загалом в Україні сьогодні палить 15,5 мільйонів людей. Особливо гостро проблема стоїть серед підлітків. За статистикою, з них палить кожен четвертий.

Юнацька бібліотека запросила лікаря-епідеміолога санітарно-карантинного відділу Ізмаїльського порту  Каражову Тетяну Петрівну, яка  розповіла учням освітнього простору «Промінчики добра»  про шкоду тютюнопаління та наслідки для організму людини.

На горизонті - новинки від УІК!

                Друзі, приємна новина!

                Нові книги в бібліотеці - радість для всіх: і для бібліотекарів, і для читачів. Адже кожна нова книга - це завжди подія та нове знайомство. Це яскраві видання на будь-який смак. Завдяки Українському інституту книги наша бібліотека отримала низку цікавих видань. До вашої уваги новинки на різну тематику.
                Кожна нова книга – це завжди нове знайомство, нові герої, нові імена. Кожен читач знайде собі захоплюючу, нову книгу для читання. Запрошуємо всіх любителів книг до читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського ознайомитися з новинками та обрати книгу до душі. Сподіваємось, вони подарують вам радість і задоволення від читання.
                Чекаємо вас за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41!

«Український рушник - рушник національної єдності»

До  Дня українського рушника  в читальній залі бібліотеки-філії №4 ЦБС для дорослих оформлено виставку-експозицію    «Я візьму той рушник, простелю, наче долю…», на якій представлено роботи наших читачів,   майстринь рукоділля клубу «Фантазія». Найвідоміша майстриня Ніна Григор‘єва продемонструвала  рушники,вишиті для своїх рідних в різні часи: весільний,пасхальний, святковий. Під час творчої зустрічі з читачами  розповіла ,що рушник супроводжує людину протягом усього життя і в радості і в горі. Він завжди є символом гостинності — на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше — обличчям оселі, відтак і господині. За тим, скільки і які були рушники, створювалося враження про жінку, її дочок.

Кожен вишиваний рушник має свою унікальну семантику та символіку. Він може передавати духовність, здоров'я, радість, добробут або знати про походження та важливі події. У своїх витворах кожна майстриня вкладає свою душу, розкриваючи творчість та мистецтво вишивки. Рушник стає спадщиною, що переходить від покоління до покоління, зберігаючи зв'язок з минулим та збагачуючи сучасність.

Тож нехай День рушника стане нагадуванням про важливість цього символу в нашому житті, спонукаючи нас зберігати його цінність, передавати його традиції майбутнім поколінням та пишатися ним як втіленням української національної культури.

 Також читачі  ознайомилися з тематичними виставками «Придунав‘я : вишиті традиції»  та  «Скарби української писемності» ( до Дня слов’янської писемності і культури,  який відзначався  в Україні 24 травня ).

«Етнічне розмаїття Придунав’я»

                27 грудня 2024 року Указом Президента України за № 883/2024 встановлено «День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття», який щорічно відзначається 21 травня. У 2001 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію про культурне різноманіття, а в грудні 2002 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 57/249 проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку.

                Україна завжди була і залишається багатонаціональною країною, де кожен народ робить свій унікальний внесок у її культуру, розвиток та захист незалежності. Тут мешкають представники понад 130 національних спільнот, включаючи українців як основний корінний народ, та численні національні меншини.

                Українське Придунав'я — унікальний поліетнічний та полікультурний регіон, де на невеликій території тривалий час взаємодіють десятки етносів, утворюючи «природну лабораторію». Цей край характеризується високою строкатістю населення, де проживають українці, болгари, молдовани, гагаузи, албанці та інші народності.
                Найбільшими етнічними групами, окрім українців, є болгари, молдовани та гагаузи, що робить регіон унікальним для України. Багато етносів взаємодіють тут у середовищі, де вони не контактують у своїх основних ареалах, утворюючи полімовне та полікультурне середовище згідно з цими матеріалами.
                 В читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлено та оформлено краєзнавчу книжкову етновиставку «Етнічне розмаїття Придунав’я», де представлено широкий спектр літератури з фондів читального залу, пров’язаних з темою. Використано також видання, отримані від Державної установи «Український інститут книги». На телевізорі поряд з виставкою постійно демоструються фільми-дослідження про еноси Одещини, опубліковані на Ютуб-каналі Суспільне.Одеса під назвою “Сімейний портрет”. Загалом фільмів 12, і вони чудово доповнюють книжкову виставку, додаючи їй завершеності та фундаментальності. Яскравим елементом став також вишитий рушник в кольорах виставки.

«Українська Венеція»

У 2026 році унікальне місто Вилкове, розташоване у дельті Дунаю, відзначає свій 280-річний ювілей. Засноване у 1746 році як поселення Липованське, це місто стало символом самобутності, стійкості та неповторної гармонії людини й природи.

Вилкове — місто в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України  Одеської області. Це останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море, неофіційна назва міста – «Українська Венеція». Відстань до обласного центру приблизно 207 кілометрів. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади Ізмаїльського району. Своєю назвою Вилкове зобов'язане своєму географічному положенню, тут Дунай розділяється на кілька рукавів, утворюючи своєрідні вила.  Це місце, де вулиці замінюють канали-єрики, а замість авто – човни.

        Засновники міста – старовіри-липовани, які бігли від релігійних переслідувань після розколу російської ортодоксальної церкви, та донські і запорізькі козаки, які шукали прихистку після руйнування Запорозької Січі. Переселенці освоювали неприступні плавні, будуючи будинки на штучних острівцях із мулу та очерету. Замість вулиць – система природних та рукотворних каналів, які місцеві мешканці називають єриками. Дороги від хати до хати прокладені по кладками і містках.

Вилкове є «воротами» до Дунайського біосферного заповідника. Це рай для любителів природи, де можна побачити пеліканів, чапель та безліч видів риб, зустріти 563 видів різноманітних рослин і понад 200 видів птахів. Акваторія заповідника є місцем зимівлі водоплавних птахів (близько 120 видів), а також місцем відпочинку під час перельотів. Територія заповідника занесена у всі можливі реєстри найцінніших світових ландшафтів.

Липовани зуміли зберегти свою ідентичність серед численних етносів Бессарабії й створили унікальну субкультуру в дунайському дельтовому регіоні.

Головним заняттям вилківчан зараз, як і два століття тому, є риболовля. Головна промислова риба – дунайський оселедець – червонокнижний вид, який у заповіднику виловлюють. Дунайський оселедець – це головний гастрономічний бренд міста, про що свідчить унікальний пам'ятник оселедцеві, споруджений у межах міста.

Мешканці міста вирощують унікальний сорт винограду «Новак», вино з нього  має специфічний полуничний присмак і є візитівкою місцевого виноробства. 

У Вілково заготовляється  екологічний очерет для експорту в країни Євросоюзу для будування дахів.

В околицях міста знаходиться «0 кілометр», який є популярною туристичною локацією, де річка Дунай впадає у Чорне море.

В Юнацькій бібліотеці відкрита виставка-подорож «Українська Венеція». Книги, представлені на виставці, розкривають таємниці життя цієї унікальної громади, що століттями зберігала свої традиції, мову та віру, гармонійно співіснуючи з дикою природою дельти Дунаю.

Вилкове зустрічає свої 280 років як живий музей просто неба, що зберігає традиції

предків та дивує світ своєю автентичністю. Вилкове сьогодні — це символ стійкості, поєднання давніх традицій і сучасного прагнення до свободи.

Вітаємо вилківчан з ювілеєм міста! Бажаємо процвітання, миру та збереження цього дивовижного куточка України!

Вишиванка єднає українців: Дню вишиванки 20 років!

                У травневому повітрі, напоєному ароматами квітучих каштанів та півоній, розквітає особливий день. Не пишним букетом, а тисячами різнобарвних ниток, що сплітаються у магічні візерунки на полотні. Це День вишиванки – свято, що огортає Україну барвами давніх символів, зітканих руками майстринь. Традиційно Всесвітній день вишиванки відзначають у третій четверг травня. Отже, цьогоріч йдеться про 21 число. В цей день працівники бібліотек Ізмаїльської ЦБС для дорослих долучилися до святкування, традиційно вбравшись у національний одяг. Також в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського та бібліотеки-філії №4 було розгорнуто книжкові виставки та інсталяції. Бібліотекарі філії №3 доєдналися до міської акції, зробивши знімок біля фотозони.  

                Як і в попередні роки, головною традицією стане одягання вишиванок. Але, мабуть, найзворушливішим є те, як День вишиванки набув особливого значення в часи випробувань. У складні моменти історії вишита сорочка стала не просто символом, а оберегом, бронею духу, вірою у перемогу. Її одягають на передову, її передають як материнську любов та підтримку. У світі, де панують технології та глобалізація, вишиванка залишається тим міцним коренем, що живить нашу ідентичність, нагадує про те, хто ми є і звідки наше родове дерево.

                А починалось все як? Колись, у стінах Чернівецького національного університету, промайнула ідея – одягнути вишиту сорочку, не як сценічний костюм чи музейний експонат, а як живу частку себе, як видимий код нації. Ініціаторкою цієї чудової традиції стала студентка Леся Воронюк у 2006 році. Її заклик до одногрупників та викладачів одягнути вишиванки того дня став початком всеукраїнського, а згодом і міжнародного свята. Перший спонтанний флешмоб об’єднав лише кілька десятків студентів, але його ідея виявилася настільки сильною, що швидко поширилася Україною та світом.
                Тож нехай у цей день кожен відчує тепло вишитої нитки на своєму серці. Нехай барвистий орнамент стане символом нашої незламності, нашої краси та нашої вічної України. Бо вишиванка – це не просто одяг. Це душа народу, виткана на полотні часу.

«Єдність у розмаїтті»

День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття - це молоде свято,яке щорічно відзначається 21 травня, має на меті зміцнити єдність українського народу, утвердити національну та громадянську ідентичність, а також підтримати розвиток культурного розмаїття корінних народів та національних меншин України.

Свято засвідчує  повагу до внеску національних спільнот у захист державного суверенітету й незалежності України, особливо під час збройної боротьби з державою-агресором.

В цей день,коли ми  відзначаємо багатогранність української культури,  пам’ятаємо про важливість толерантності, взаємоповаги та спільних зусиль у побудові мирного суспільства.

Це  свято об'єднує  людей різних національностей, заохочуючи до збереження культурних традицій і підкреслюючи силу єдності в розмаїтті.

До Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття у читальній залі бібліотеки-філії №4 ЦБС для дорослих оформлено тематичну виставку  «Єдність у  розмаїтті», на якій представлено літературу з історії,культурології України та Одещини,наукові праці та матеріали наукових конференцій музейних працівників,ІДГУ, з етнографії Придунайського краю,унікальні фотоальбоми зі світлинами побуту,традиційного вбрання,культурних традицій та звичаїв етносів,які мешкають в Бессарабії.

День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття - це про нас усіх. Про нашу гідність, стійкість і майбутнє.

А у нас новинки від УІК!

                Друзі, приємна новина!
                Пропонуємо вашій увазі книжкові видання, які надійшли до нашої бібліотеки. Літературні новинки від Українського інституту книги очікують на зустріч зі своїми читачами у відділі абонементу ЦМБ ім. І.П. Котляревського. Запрошуємо до нас за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41.

«Літописець долі народної»

14 травня  виповнюється 155 років з дня народження Василя Стефаника – видатного українського письменника, громадського та політичного діяча, однієї з важливих постатей культурного та соціально-політичного життя України.

 Стефаник увійшов в історію світової літератури як неперевершений майстер соціально-психологічної новели та людина, що змусила весь світ почути біль українського селянина.

  Пройняті трагізмом і глибиною душевних переживань, твори Василя Стефаника стали окрасою української літератури. Письменник хотів бачити свій край вільним, щасливим, і своєю творчістю наближав цей час.

Стефаник Василь Семенович народився 14 травня 1871 року в с. Русів, що розташоване на Франківщині. Його батько – заможний селянин, завжди підтримував прагнення сина отримати найкращу освіту, тому всіляко сприяв цьому. В 1892 році Стефаник від’їжджає до Кракова, де був зарахований до медичного  університету, який так і не закінчив. Спершу Василь Стефаник писав невеличкі поезії у прозі, та не знайшов для них видавця. З осені 1897 року у газетах почали з’являтися його реалістичні новели. У 1904 році Стефаник одружився і на деякий час відійшов від літератури, займався сільським господарством, мав трьох синів. В 1908 році селяни Покуття обрали добре знаного на той час письменника депутатом до австро-угорського парламенту і він десять років відстоював їхні інтереси в урядових і судових установах.  В. Стефаник стає ватажком політичної боротьби: виступає на мітингах селян з осудом суцільних репресій, викриває антисуспільний характер влади, за що, зрештою, стає в’язнем. Не залишився літератор осторонь визвольного руху на теренах України: у складі делегації урядовців ЗУНР був наділений повноваженнями під час підписання Акту Злуки 1919 р. Перебуваючи в тій частині України, що була під владою Польщі, В. Стефаник активно цікавився подіями в УРСР, відсилав до радянських журналів свої нові твори.

7 грудня 1936 року після тяжкої хвороби В. Стефаник помер у рідному селі Русові. 

 У творчості Стефаника-новеліста було два періоди: перший припадає на 1897-1901рр., а другий – на 1916-1933 рр.   Спадщина письменника – це п'ять збірок новел: «Синя книжечка» (1899 р.), «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє слово» (1905 р.), «Земля» (1926 р) , які принесли йому світове визнання.  Найвідоміші новели: «Камінний хрест», «Новина», «Катруся», «Марія», «Сини», «Кленові листки», «Лист».

Ці твори вважаються вершиною української малої прози. Його лаконічні, перейняті болем новели по-новому відкрили внутрішній світ покутського селянина. Він не ідеалізував село, а показував його у злиднях, у горі, але з неймовірною внутрішньою гідністю.  Стефаник писав мовою своїх земляків –  покутським діалектом. Це додає його творам особливої автентичності та мелодійності. Саме він започаткував в українській літературі експресіонізм – стиль, що передбачає зображення внутрішнього через зовнішнє, зацікавлення глибинними психологічними процесами.

Він першим у літературі так потужно порушив тему масової еміграції українців («Камінний хрест»). Стефаник показав розрив із рідною землею як духовну смерть, закарбувавши трагедію цілого народу, що шукав кращої долі на чужині.

Творчість Стефаника вчить співчуттю. Вона вчить нас емпатії, вмінню відчувати чужий біль як власний Його твори змушують читача зупинитися, замислитися над ціною людського життя та гідності.

       До 155-річчя від дня народження В. С. Стефаника  в Юнацькій  бібліотеці оформлено  виставку біографію «Літописець долі народної», яка представляє літературу, що висвітлює життєвий і творчий шлях письменника, його геніальні твори.

      Проза Стефаника не лишає байдужим нікого, зачіпаючи в душі читача найтонші струни, спонукаючи до роздумів, розвиває чуття краси й доброти.

Запрошуємо Вас відкрити для себе світ Василя Стефаника через його твори, представлені на нашій експозиції.

Патронат над дитиною: що важливо знати?

                13 травня в стінах читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського пройшов інформаційний інтенсив, який, попри обмеження воєнного стану, зібрав широке коло зацікавлених. Тема інтенсиву - «Патронат над дитиною: що важливо знати?» - вкрай актуальна для України зараз. Фахівець Ізмаїльського міського центру соціальних служб Алла Дехтеренко доступно та змістовно окреслила головні аспекти та важливість цього питання, юридичні моменти та умови. 

               Щороку в Україні тисячі дітей залишаються без батьківського піклування і потрапляють до будинків дитини та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей. Порятунком, допомогою у вирішенні цього питання може стати патронатний вихователь, який тимчасово замінить дитині сім’ю, оточить любов’ю і турботою, дасть шанс на щасливе майбутнє. Патронат - це «швидка сімейна допомога». Це професійна послуга, коли дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, тимчасово проживає в сім’ї патронатного вихователя, а не в інтернатному закладі. Патронат вирішує одне з найскладніших завдань держави – надати дитині можливість зростати у сприятливому сімейному середовищі.

                У відділах обслуговування користувачів бібліотеки ви можете знайти буклети з детальною інформацією з цього питання. Розвиток патронатного виховання як норми дозволить суспільству більш впевнено перейти від інституційної опіки до всебічної підтримки сімейних зв'язків. І це - найкраще для благополуччя дітей.

Бібліотекарі Ізмаїльської ЦБС для дорослих відвідали тренінг з підтримки ментального здоров'я

                В Ізмаїлі 23-24 квітня відбувся практичний тренінг у межах міжнародного проєкту «Психічне здоров’я та психосоціальна допомога дітям та їхнім сім’ям». Ініціатором заходу виступила громадська організація «Жива-Я» у співпраці зі Slovenska filantropija за підтримки Республіки Словенія. Бібліотекарі ЦБС для дорослих долучилися до участі. Захід спрямований на посилення професійних компетенцій фахівців, які працюють із дітьми та сім’ями в умовах підвищеного стресу. 
                Програма тренінгу передбачала роботу з батьками в умовах стресу, підтримку вчителя під тиском та формування здорової психологічної атмосфери у школі. Учасники мали змогу обмінятися практичним досвідом із колегами, отримати нові інструменти для роботи та стати частиною міжнародної професійної спільноти. По завершенню учасники отримали сертифікати.

«Вклонімось мамі до землі».

День матері в Україні відзначають у другу неділю травня. Це свято — чудовий привід ще раз сказати мамі, що вона найрідніша та найдорожча людина у світі.

Першими День матері почали святкувати українці в діаспорі: у 1928 році це зробив Союз українок Канади. Вже наступного року завдяки Олені Кисілевській, редакторці тижневика «Жіноча доля», святкування прийшло до Львова. Традиція швидко поширилася Західною Україною, проте з приходом радянської влади свято заборонили. Протягом майже 50 років українці не мали змоги офіційно вшановувати матерів. Лише після здобуття незалежності традицію вдалося відновити, а з 1999 року, згідно з указом Президента, свято стало офіційним.

День матері присвячений материнству, нерозривному зв'язку матері з дитиною та важливому впливу жінок на розвиток суспільства. Мама — головна людина в житті кожного, берегиня домашнього вогнища. Вона любить своїх дітей самовіддано й попри все, щиро радіє нашим перемогам та співчуває невдачам.

У цей святковий день завжди хочеться подарувати мамі щось особливе, щоб її очі світилися радістю, а серце відчувало вашу любов і турботу. З нагоди свята Юнацька бібліотека запросила всіх охочих відвідати майстер-клас «Вклонімось мамі до землі». Учасники створювали подарунки для найрідніших — декоративні підвіски у вигляді квітки.

День матері — це чудова нагода подякувати нашим матусям за їхню самопожертву, ніжність і все те добро, яке вони щоденно дарують нам.

«Невідома відома Європа»

                День Європи в Україні щорічно відзначається 9 травня і є символом започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах. Відзначення Дня Європи в нашій державі – це підтвердження єдності України та Європи не тільки за географічною ознакою, а й за духом, історією, спільними цінностями, адже український народ є невід’ємною частиною європейської цивілізації.

                До цієї дати в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлено книжкову викладку літератури «Невідома відома Європа». Мета виставки – знайомство з Європою, континентом різних культур, релігійних та правових традицій, популяризація загального європейського культурного надбання, а також формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України.

«Український шлях до Європи»

                До Дня Європи, що традиційно відзначають 9 травня, у відділі абонементу ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлено книжкову поличку «Український шлях до Європи». В кожному з експонованих видань закодовані правові засади, свідомість, спосіб мислення, характери країн Європи, які мають чимало відмінностей, але об’єднані системою цінностей – добре зрозумілими і близькими нам, українцям.

«Європейська книга: від давнини до сьогодення»

День Європи в Україні відзначається 9 травня разом із державами ЄС (відповідно до Указу №266/2023), символізуючи єдність, мир та спільні демократичні цінності.

До Дня Європи у бібліотеці-філії №2 ЦБС для дорослих експоновано експрес-екскурсію «Європейська книга: від давнини до сьогодення». Працівники книгозбірні пропонують читачам вирушити у подорож літературними епохами.

Вся історія європейської літератури розпочалася з античності, тому спочатку відвідувачам бібліотеки пропонують зануритися в чарівний і таємничий світ міфології. Далі історичні сходинки приведуть в епоху лицарства та аскетизму Середньовіччя – читачі мають змогу насолодитися лицарськими романами, сонетами Петрарки, справжнім шедевром серед ілюстрованих світських творів Шота Руставелі та містичним твором доби Пізнього Середньовіччя Данте Аліг’єрі. На зміну «темним вікам» приходить епоха розквіту – Ренесанс. На поличці виставки кожен може знайти собі книжки найвідоміших поетів та письменників Відродження – загадкового Шекспіра, італійського ученого-гуманіста Джованні Боккаччо, іспанського «батька» безсмертного Дон Кіхота Мігеля Сервантеса та французького сатирика-гуманіста Франсуа Рабле. Подорожуючи експрес-виставкою, читацький шлях пролягає через художню культуру Нового часу. Химерне бароко Джона Мільтона, суворий класицизм Жана Батиста Мольєра та повчальне Просвітництво Даніеля Дефо і Джонатана Свіфта підготували ґрунт для сучасної європейської культури. Поціновувачі епохи  Романтизму отримають насолоду від її естетики та поетики, прочитавши твори Байрона, Вальтера Скотта, Віктора Гюго та інших європейських письменників цього періоду. Окремої уваги читачів заслуговує палітра жанрів літератури сьогодення. Та на цьому подорож не закінчується, адже розвиток європейської літератури триває, і сучасну  епоху можна вважати відкритою.

«Україна - серце Європи»

         В читальній залі бібліотеки-філії №4 ЦБС для дорослих розгорнута постійно   тематична  виставка «Україна  - серце Європи» , на якій представлені яскраві  видання: книги,фото-альбоми,буклети щодо європейської інтеграції України,про історію та культуру європейських  країн.  Напередодні  9 травня - Дня Європи в Україні  бібліотеку-філію відвідало багато учнівської та студентської молоді . Особливий інтерес у  молоді викликав альбом транскордонної культурної спадщини  «EFIGE- транскордонний комплекс. Поєднання культурної спадщини в Придунав‘ї » Спільної Операційної Програми Румунія-Україна 2014-2020. На виставці представлена  також науково-публіцистична література щодо державної розбудови від часів УНР до проголошення незалежності, про cимволіку української держави, історію прапора, герба та гімну України, історію створення нової незалежної держави, унікальну природу України, про розвиток культури нашої країни, про українські традиції, народні звичаї. Особливий інтерес у гостей викликали нові книги українських авторів,серед  яких  збірки «Стартапи добра. Люди та проєкти, яких не зламала війна».

           Тематична виставка була цікава тим, для кого має особливе значення: історія , архітектура, етнографія та подорожі  мальовничою Бессарабією, рідною країною і світом.

           Також читачі ознайомилися з новою літературою  європейських авторів українською мовою на виставці «Світовий книжковий простір».        

           Кожен з нас повинен прагнути до того, щоб плюралізм культур, завдяки встановленню діалогу між ними, став нашим спільним багатством. Тільки таким чином ми зможемо уникнути трагічних конфліктів і домогтися сталого розвитку, гарантувати який мають стійкість розмаїття культур і продовження конструктивного і пильного діалогу.

          Нехай День Європи нагадує нам про нашу спільну відповідальність за  мирне майбутнє Європи і мотивує нас продовжувати працювати разом для досягнення ще більшої єдності, розуміння та розвитку.

«1939-1945 – ніколи знову»

8 травня Україна відзначає  День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. В цей день Україна вшановує подвиг

 Українського народу, висловлює повагу всім борцям проти нацизму та , як ніколи, розуміє ціну миру.

Друга світова війна розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни з України до Червоної армії. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного переоблаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії

людства. У ній взяли участь 80% населення планети, загинуло від 50 до 85 млн

людей.

До Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Юнацька бібліотека презентувала книжкову виставку «1939-1945 – ніколи знову». На ній представлені видання, в яких розповідається про причини, хід та наслідки однієї з найкривавіших воєн ХХ століття.

Сьогодні ми вшановує загиблих героїв та жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни, висловлюємо повагу та вдячність усім борцям із нацизмом.

Ми проголошуємо: вічна пам’ять полеглим воїнам і цивільним, довічна вдячність живим ветеранам!

«Обрядові хліби - спадщина Чушмелія»

                30 квітня в бібліотеці ім. І.П. Котляревського відбувся Культурний форум «Обрядові хліби - спадщина Чушмелія». 17 лютого 2023 року до Національного переліку нематеріальної спадщини України Міністерство культури та інформаційної політики додало новий елемент, а саме - «Традиція приготування та споживання обрядових хлібів до дня св. Георгія с. Криничне». завдяки зусиллям Тетяни Дукової традиційний обрядовий хліб став одним із 5 продуктів Української Бессарабії, які увійшли до першої частини Атласу продуктів, що зникають, «Ковчег Смаку України».

                Організаторами форуму були Криничненська сільська рада та Ізмаїльська центральна міська бібліотека ім. І.П. Котляревського. Учасники: Дукова Т., Ковтун Т., Денкова В., Янчева Ол., Трандафілова М., Русанжик Г., Тодорова Д.,  Желяскова М. та Ламбова Н. - завідувачка відділом культури та освіти Криничненської сільської ради. Це люди, зусиллями яких були збережені обряди, традиції та звичаї с. Криничного (старовинна назва Чушмелій) для передачі їх наступним поколінням.

                Завершився форум дегустаціїєю різних видів домашнього хліба та випічки. Відвідувачі мали змогу скуштувати вироби, оцінити їхній смак і дізнатися особливості приготування кожного продукту.