«Поетеса вогняних меж»

       21 липня 2026 року відзначається 120 років від дня народження Олени Теліги – поетеси, публіцистки, громадської діячки, героїні, яка залишила по собі не лише силу слова, а й приклад безкомпромісної любові до України. Олена  Теліга була однією з осіб, які впливали на культурний розвиток українського народу, його національне та культурне піднесення. Її творче життя і героїчна смерть стали символом невмирущості української нації.

Життєвий шлях Олени Іванівни Теліги (1906–1942) вражає своєю динамікою та трагізмом. Виросла вона у російськомовному середовищі, проте в еміграції свідомо обрала українську ідентичність і присвятила їй усе життя. У 1939 році Олена вступає до Організації українських націоналістів (ОУН).  У часи Другої світової війни вона повернулася з єміграції до окупованого нацистами Києва, щоб відроджувати українську культуру. Попри смертельну небезпеку, вона відмовляється тікати, заявляючи, що не може знову йти в еміграцію і залишати свій народ.  У лютому 1942 року її заарештувало гестапо. Поетесу разом із чоловіком Михайлом розстріляли у Бабиному Яру.

Олена Теліга прожила на світі лише 35 років. Свій поетичний, публіцистичний та організаторський хист вона поклала на розбудову української культури, мистецтва в ім'я збереження і творення української державності.

Олена Теліга належить до «Празької школи» української поезії. Її спадщина кількісно невелика (загалом збереглося трохи більше ніж 40 віршів та кілька публіцистичних статей), адже більшість рукописів було знищено гестапо. Проте кожен її рядок має колосальну енергетичну щільність. За своє життя поетеса, на жаль, не встигла видати жодної власної збірки. Твори Олени Теліги побачили світ лише після Другої світової війни: «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О.Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні вежі» (1977). Вона вивела українську емігрантську поезію на європейський рівень, поєднавши модерністську форму (витончені метафори, залізничний ритм вірша) із неоромантичним змістом (ідея служіння нації). В Україну творчість Олени Іванівни Теліги почала повертатись  після 1991 року – віршами, статями, публіцистикою, дослідженнями творчості поетеси.

 

 Юнацька бібліотека з нагоди дня народження Олени Теліги  підготувала книжкову виставку, на якій представлені критичні статті, літературознавчі матеріали та художні твори поетеси.

Виставка розповідає про життєвий шлях Олени Теліги – поетки, громадської діячки, представниці ОУН, яка поєднала в собі ніжність і незламну силу. Її життя стало прикладом свідомого вибору боротьби за Україну, а творчість – голосом покоління, що не приймало компромісів.

Олена Теліга – поетеса «вогняних меж», яка поєднала витончену жіночність із сильною громадянською позицією. Її поезія – це не лише лірика, а й заклик до дії, до мужності, до любові до своєї країни. Недарма її слова «Не треба слів – хай буде тільки діло» і сьогодні звучать особливо актуально.

         Олена Теліга була жінкою виняткової мужності, сили духу та глибокого патріотизму. Її поезія – це голос внутрішньої боротьби, жертовної любові до України та віри в національне відродження

Вона назавжди залишилася в історії як жінка-символ, жінка-легенда, незламна українка. Олена Теліга довела: українцем не обов'язково народитися, українцем можна стати за власним свідомим і безкомпромісним вибором, віддавши цій ідентичності весь свій талант і життя.

         Сьогодні, в час боротьби за свободу й гідність нашої держави, постать Олени Теліги набуває особливого звучання – як джерело натхнення, сили та віри в перемогу.

«Великий голландець»

                15 липня 1606 року народився геніальний голландський художник, яскравий представник епохи бароко Рембрандт Харменс ван Рейн. 

                Картини майстра пензля займають почесне місце в найпрестижніших галереях і музеях світу. Видатний художник писав чудові твори майже у всіх жанрах живопису: портрети, натюрморти, пейзажі, жанрові сцени, картини на історичні, біблійні, міфологічні теми, був неперевершеним майстром малюнку та офорту. Художника цікавили таємна суть явищ, складний внутрішній світ зображених ним людей, з усім багатством їх душевних переживань.

                Насправді майстра пензля звали Рембрандт Харменс ван Рейн, але він підписував свої картини одним лише ім’ям. Прізвище «ван Рейн» означає дослівно «з Рейну», тобто з річки Рейн, де у прадідів Рембрандта стояли млини.Рембрандт писав у досить оригінальній манері, починаючи з заднього плану. Більшість художників спочатку працюють над переднім планом, або відразу охоплюють все полотно цілком.

З Ювілеєм, Галино Анатоліївно!

                Є люди, чия праця непомітна для стороннього ока, але без неї не буде ні тиші читальних залів, ні шелесту сторінок, ні того особливого відчуття дому, яке дарує бібліотека. Саме такою людиною є Галина Дойкова – директор Ізмаїльської централізованої бібліотечної системи для дорослих.
                Двадцять років тому, у 2006 році, кермо Ізмаїльської ЦБС для дорослих прийняла Галина Анатоліївна Дойкова. Роками під її керівництвом бібліотека залишається не просто книгозбірнею, а живим осередком культури, знань і людського тепла. Це місце, куди приходять за мудрістю класиків і за підтримкою в буремні часи, за тишею для роздумів і за спільнотою однодумців. У цьому – заслуга керівника, який вміє поєднувати відповідальність адміністратора з душею справжнього хранителя слова.
                За цей час установа не просто зберегла себе як осередок книги, а й перетворилася на живий, багатогранний простір, де чуйно вловлюють подих часу й сміливо йдуть у ногу з ним, органічно поєднуючи повагу до традиції з відкритістю до нового, впроваджуючи цифрові технології та сучасні сервіси, розширюючи формати спілкування з читачем далеко за межі звичних книжкових полиць. Інноваційність стала не даниною моді, а природним продовженням тієї відданості справі, яка завжди вирізняла бібліотеку. Усе це – плід щоденної, часто непомітної роботи керівника, який вміє поєднувати адміністративну мудрість із щирою відданістю справі. Під керівництвом Галини Анатоліївни бібліотека залишається місцем, куди ізмаїльці приходять не лише за книгою, а й за спокоєм, знанням і живим людським словом.
                У день ювілею щиро бажаємо Галині Анатоліївні міцного здоров'я, невичерпної енергії, натхнення на нові звершення і вдячних читачів на довгі роки. Нехай кожен задум знаходить втілення, а бібліотека й надалі сяє світлом знань для рідного Ізмаїла!