«Грім українського солов’я»

23 січня виповнилося 135 років від дня народження Павла  Тичини,  талановитого українського поета, публіциста та перекладача.

Павло Григорович Тичина народився у 1891р. в с. Пісках на Чернігівщині в багатодітній родині церковнослужителя. Батько прищепив сину любов до рідної мови, пісні, музики. У 1906 році він написав свій перший вірш. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Ще зовсім молодим почав спілкуватися з корифеями української літератури – М. Коцюбинським, В. Самійленком. Після закінчення духовної семінарії вступив до Київського комерційного інституту. У 1918р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети». У 1920р. виходять його збірки «Замість сонетів і октав», «Плуг». У 1923р. поет переїздить до Харкова (на той час столиця України), де виходить збірка «Вітер з України». Поезія Тичини музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами. У ній сплелася мелодія слова з музичною мелодією. Поет - невтомний шукач нових форм поезії, експериментатор. Він вдається до багатозначної символіки, важко вловимих асоціацій («Золотий гомін»).

У добу тоталітаризму Тичині довелося вибирати між життям і поезією. Це був час жорстоких страждань та душевних зламів. У віршах поета починає з’являтися суміш нещирості й вимушеності. За оптимістичними картинами радянської дійсності, що постають з його поезій, стоїть великий біль справжнього митця. До передвоєнних збірок П. Тичини належать «Чернігів», «Партія веде», «Сталь і ніжність». Під час Другої світової війни поет перебуває в евакуації в Уфі. Найбільшим здобутком цих часів є поема «Похорон друга». Найфундаментальнішим твором П. Тичини була симфонія «Сковорода», яку він писав майже протягом всього життя.

 У 1943-1948рр. – міністр освіти УРСР. З 1953 до 1959 був головою Верховної Ради УРСР, заступником голови Ради Національностей, членом Академії наук України. Життя  Павла Тичини обірвалося 16 вересня 1967 року в Києві.

Все життя поета турбувала проблема національного відродження України. Павло Тичина болісно переживав крах прагнень рідного народу. «Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу» -  так гримить, наче грім, Павло Тичина, щоби ствердити невмирущість свого народу. Попри трагічну долю (репресії та вимушене служіння режиму), він залишався геніальним поетом, який зобразив трагізм епохи та красу природи.

До 135-ої річниці від дня народження поета і громадянського діяча Павла Тичини Юнацька бібліотека організувала книжкову виставку «Грім українського солов’я».

Експозиція презентує зібрання творів поета, матеріал про багатогранну особистість генія, про його складний життєвий шлях і творчий вклад у розвиток та становлення української літератури.

Павло Григорович Тичина належав до найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала не лише літературу, а й інші види мистецтва. Він був неперевершеним перекладачем із 40 мов світу. Павло Тичина увійшов в історію нашої культури як поет-новатор, романтик, богослов, науковець, перекладач, талановитий музикант і художник. Багато років хвилює серце його чутлива лірика.