Бібліотека запрошує читачів!

                Вересень. Початок золотої осені. Початок навчального року.
                ​Для нашої бібліотеки вже стало доброю традицією збирати у своїх стінах допитливу молодь, влаштовувати пізнавальні екскурсії та відкривати перед читачами безмежний світ друкованого слова. Ми з радістю розповідаємо про розмаїття наших фондів, сучасні електронні ресурси, архівні періодичні видання та презентуємо нові тематичні виставки, оформлені у відділах обслуговування читачів (абонементі та читальному залі). У нас справді є на що подивитися!
                ​Цього тижня коло наших юних користувачів поповнилося новими обличчями. 16-17 вересня в стінах ЦМБ ім. І.П. Котляревського відбулися ознайомчі екскурсії для першокурсників. У різні дні до нас завітали студенти Ізмаїльського фахового коледжу економіки і права та Придунайської філії ПрАТ «ВНЗ «МАУП». Юні, натхненні та повні енергії, вони з цікавістю розглядали високі книжкові стелажі та затишні куточки для читання. І це не дивно, адже бібліотека - це справжня скарбниця мудрості. Тут кожен знайде щось своє: від рідкісного довідника до захопливого роману.
                Це місце, де можна знайти і наукові книги, і художню літературу. Місце, де можна взяти книги та прочитати їх вдома або в читальному залі. Звичайно, й вибір літератури у нас чималий. Тут можна повчитися, попрацювати та відпочити з цікавою книгою.

                Чекаємо на вас з понеділка по пʼятницю з 10:00 до 17:00 за адресою: вул. Національної гвардії України, 41. Бережіть себе та читайте книги!

Ізмаїльська ЦБС для дорослих взяла участь у тренінгу з міжкультурної комунікації та волонтерської взаємодії

                10 вересня в Ізмаїлі пройшов тренінг «Волонтерство та міжкультурний діалог: інструменти підтримки національних спільнот» в рамках проєкту «Мови Придунав’я: освіта, діалог, єдність», спрямований на підтримку національних спільнот, який реалізовує громадська організація «Ромська організація "KXAMOPO"» (голова - Степан Чеботар) за підтримки Ради Європи. Його основна мета - сформувати в учасників практичні навички міжкультурної комунікації та волонтерської взаємодії з представниками національних спільнот, а також ознайомити їх з інструментами, які допомагають створювати безпечне, інклюзивне та взаємоповажне середовище. 

                Ізмаїльська ЦБС для дорослих також долучилась до тренінгу. Директорка Галина Дойкова та заступниця директорки Алла Димитрова успішно пройшли тренінг та отримали сертифікати учасника. Тренером на заході виступив Юрій Берлінський, а до складу проєктної команди увійшли: Чеботар С.А. - вчитель ромської мови; ​Кожокару В.В. - вчитель румунської мови; ​Сідєй Н.М. - вчитель болгарської мови. Зустріч була наповнена корисною інформацією, жвавими дискусіями та груповою роботою. Придунав'я - це унікальний багатонаціональний регіон, де мовне та культурне розмаїття є нашим спільним багатством, тому теми міжкультурної комунікації та волонтерської взаємодії з представниками національних спільнот набувають все більшої актуальності. Вони допомагають вибудовувати довіру між різними етнічними групами, руйнувати стереотипи та створювати інклюзивне суспільство.

«Визнані світом»

                Професійне свято працівників кінематографії - День українського кіно - встановлений Указом Президента від 12.01.1996 № 52/96 і відзначається щорічно у другу суботу вересня.

Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.

                З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

                У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка). У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм - документальна стрічка Д. Вертова «Симфонія Донбасу».

                Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка і Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців.

                У 2003 році був прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії», завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.

                В 2026 році День українського кіно припадає на 12 вересня.

«І.П. Котляревський: діалог через століття»

                Люди, пам’ять про яких живе й житиме століттями, були непересічними й яскравими. Ми хочемо нагадати вам про Івана Котляревського – класика української літератури, письменника, поета, драматурга, громадського діяча, який народився 9 вересня 1769 року. З його поеми «Енеїда» фактично розпочалося формування літературної української мови на основі живої народної мови.

                Декілька цікавих фактів з життя українського письменника:

                - «Енеїда» Котляревського була в бібліотеках найвідоміших людей того часу. Навіть у бібліотеці Наполеона.

                - Народився у Полтаві, в сім’ї канцеляриста. Закінчив Полтавську духовну семінарію та працював канцеляристом і домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

                - Іван Котляревський не був одружений. Дослідники твердять: через нещасливу любов у юності, коли дівчина Марія, в яку він закохався у 25 років, йому відмовила.

                - Під час походу Наполеона І Бонапарта сформував на Полтавщині 5 український козацький полк.

                - Був директором Полтавського вільного театру.

                - Входив до складу Полтавської масонської ложі «Любов до істини».

                - Віддав 25 років службі на посаді директора дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві.

                - Прямих нащадків Котляревський не залишив. Перед смертю відпустив на волю кріпаків, а дім на горі в Полтаві заповів своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові.

                До дати народження письменника, драматурга, перекладача, просвітителя, першого класика нової української літератури відділ читального залу презентує книжкову виставку «І. П. Котляревський: діалог через століття», на якій представлені твори письменника, біографічні спогади та цитати письменника і про письменника. Запрошуємо до нас за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41. Іван Котляревський написав небагато творів, зате яких! Безсмертні, вони стали для українців майже народними творами. Уривки з них, як пісні, співали кобзарі на вулицях, композитори писали музику, а пісні ставали незабутньою класикою жанру. І нині ці літературні твори займають гідне місце не лише на полицях українських бібліотек, а й в літературному спадку та серцях українців.

«Мови рідної суцвіття»

«Грамотним не народився, а навчився»

Народна мудрість

                Щороку 8 вересня світова спільнота відзначає Міжнародний день грамотності, започаткований ЮНЕСКО у 1966 році. Метою цієї дати є привернення уваги до важливості освіти. Особливої актуальності цей день набуває для України, адже сьогодні знання та освіта є запорукою відновлення держави, її розвитку та зміцнення. Шлях до грамотності розпочинається з любові до рідної мови та з прагнення до досконалого володіння нею. 

                Для України питання письменності вже давно є розв’язаним. Але питання культури мови, застосування української мови в усіх сферах життя залишається актуальним. Знати українську мову для нас тепер ‒ це бути громадянином, читати українською мовою, дбати про українську мову, вивчати українську мову, удосконалювати свою українську мову. 

                До Міжнародного дня грамотності у читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського представлено мовознавчу книжкову виставку «Мови рідної суцвіття». Запрошуємо всіх охочих до перегляду за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41. Будьмо грамотними, покращуймо своє життя і світ навколо!

«Українська гривня доби незалежності»

Офіційною національною валютою України є гривня. Її назва походить від слова «гривна», яке за часів Київської Русі позначало нашийну прикрасу. Вже у
VIII-ІХ століттях під час торговельних операцій і сплати данини гривна використовувалась як міра ваги і лічби. Пізніше, у різні історичні періоди, слово «гривня» неодноразово змінювало своє значення.

На українських землях карбування власної валюти започаткував київський князь Володимир Великий. Ці монети – перші державні документи, що зберегли зображення тризуба – знака київських князів.

У XII-XIV століттях Київська Русь переживала період феодальної роздробленості, а карбування монет припинилося. Роль грошей виконували переважно срібні злитки, що називалися «гривнями».

У 1917 р. Центральна Рада Української Народної Республіки (УНР) запровадила нову національну валюту — український карбованець. У грудні 1917 р. за ескізом Георгія Нарбута була надрукована перша партія купюр. Центральним елементом дизайну на них став тризуб. Ці банкноти увійшли в обіг 5 січня 1918 р. і стали першими грошима Української Народної Республіки. Пізніше, 1 березня 1918 року, карбованець змінила гривня.

 

         Із здобуттям Україною незалежності надзвичайно важливим було створення національної грошової системи. Уже 10 січня 1992 року Національний банк ввів в обіг купони багаторазового використання, а з 12 листопада 1992 року єдиним засобом платежу України у готівковому і безготівковому обігу став український карбованець.

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа,  внаслідок якої національною валютою стала гривня. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.

До цієї події Юнацька бібліотека підготувала виставку-експозицію «Українська гривня доби незалежності», яка познайомить відвідувачів з історією українських грошей, їх значенням для державності та економічної незалежності України.

«Іван Франко – титан української літератури»

27 серпня відзначається 170 років від дня народження видатного українського поета, прозаїка, драматурга, публіциста, перекладача, мовознавця, філософа та громадського діяча Івана Франка (1856—1916).

Творчість Івана Франка  — це грандіозне явище та ціла епоха в історії української літератури та культури. Його називали Каменярем і Титаном невтомної літературної праці.  Він залишив по собі колосальну спадщину, яка налічує понад 5000 творів та охоплює майже всі літературні жанри.

Іван Франко мав феноменальну пам’ять і знав 14 європейських мов.  Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури.  За сорок років активної творчості він видав одинадцять поетичних збірок, понад сотню оповідань, дев’ять повістей і понад десять драматичних творів.  Плідною була й  публіцистична діяльність  — понад дві тисячі публікацій у різних журналах і газетах, що відображали його глибокі соціальні та політичні переконання. Роботи Франка охоплюють переклади з понад десяти мов — французької, німецької, англійської, російської, польської, чеської, сербської, хорватської, а також старогрецької, латинської, арабської, давньоєврейської, ассиро-вавилонської, індійської та інших. Франко став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

З нагоди ювілею  письменника в Юнацькій бібліотеці оформлена книжкова виставка "Іван Франко – титан української літератури», яка презентує творчий доробок Івана Яковича: прозу, публіцистику, переклади, ліричні твори, а також літературу про його життя і творчість. Особливе місце в експозиції посідають твори, які й сьогодні залишаються актуальними: «Захар Беркут», «Каменярі», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Мойсей», поетичні збірки: «З вершин і низин», «Зів'яле листя» та інші праці. В них письменник окреслив важливі  проблеми — свободи, людської гідності, суспільної справедливості, національного самоусвідомлення та морального вибору.  Особистість Франка і його творчість вчать нас розуміти себе, відчувати та позиціонувати як нація, гідна поваги та захоплення.  Ця виставка запрошує вас зануритися у світ людини, яка все своє життя присвятила служінню рідному народові.

Твори Івана Франка захоплюють та хвилюють через півтора століття. Повна життєвої правди його творчість справедливо належить до золотого фонду української та світової класики, а сам Франко на сьогодні єдиний український поет, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. Кожен твір письменника – це ідея загальнонаціональної єдності та автентичності.

Іван Франко — це символ невтомного поступу, європейського вибору України та незламності духу. Його знамените гасло «Лупайте сю скалу!» та метафоричний образ Каменяра стали вічними орієнтирами для багатьох поколінь українців у боротьбі за свою незалежність та культурну самобутність.

Запрошуємо всіх шанувальників творчості поета до нашої бібліотеки!

«Стіл пам’яті 2026»

 

Акція

До Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України - 29.08.

                29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день об’єднує різні покоління, кожне з яких має своїх Українських Героїв, які віддали своє життя в ім’я суверенності та єдності нашої держави.
                Сьогодні Україна переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. Щоб віддати шану полеглим героям, з 25 по 30 серпня ЦМБ ім. І.П. Котляревського доєднується до акції «Стіл пам’яті». В читальному залі «зарезервовано» стіл – місце пошани до полеглих героїв і водночас простір, де ми відчуваємо – наші герої серед нас. Бібліографом розроблена інформаційна листівка, аналогічна офіційній (авторські права належать правовласникам), тематична добірка книг та виконана інсталяція, яка включає в себе добірку картин з символом цього дня – соняхом, наочні матеріали та букет живих квітів. Цей стіл залишається вільним – так ми разом вшановуємо пам’ять людей, які захищають нас на фронті і віддають за це життя. Також в читальному залі постійно діє та оновлюється книжкова патріотична виставка «Славимо відважних».
                Пам’ять – це дія, яку ми творимо разом, наша вдячність, солідарність, турбота. Ми з гордістю говоримо, що пам’ятаємо. І пам’ять – серед нас. Ми в скорботі схиляємо голови перед величним подвигом героїв, які полягли в боях за вільну, незалежну і нескорену Україну. Вічна шана та пам’ять! Ми не забудемо!

Дякуємо за подаровану книгу!

                Головне багатство бібліотеки – це книги. Бібліотека без нових цікавих книг та читачів – просто сховище. Передати книгу в дар бібліотеці – значить подарувати справжнє задоволення багатьом читачам.
                Шановні наші читачі, маємо для вас чудову новину: сьогодні фонд ЦМБ ім. І.П. Котляревського поповнився унікальним виданням «Книга пам’яті. Спогади про депортацію німців з України». Дякуємо особисто Ірині Таран - голові Ізмаїльського Німецький культурного товариства «Німецький Дім» за надзвичайно цінний подарунок.

                Передача книги в дар відбулася в конференц-залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського. Символічно, що з 2022-го року тут діє Центр колекції транскордонних традицій, який вдалося реалізувати завдяки проекту «EFIGE – транскордонний комплекс. Поєднання культурної спадщини в Подунав’ї», що має на меті збереження культурної та історичної спадщини Придунав'я.

«Книга пам’яті» – це унікальне видання, в основу якого лягли спогади етнічних німців, очевидців та учасників трагічних і маловисвітлених у сучасній публіцистиці подій часів Другої світової війни. Серед представників німецького народу, які сотні років тому пов’язали свою долю з Україною, були видатні вчителі, інженери, науковці, архітектори, лікарі, промисловці, фармацевти, ремісники та музиканти. Їхні імена вписані в історію держави завдяки славним справам на благо нової батьківщини. Культурна спадщина, яку вони залишили, викликає захоплення і сьогодні, сповнюючи гордістю наші серця.

Також бібліотека отримала інформаційні буклети від товариства.

«Українська державність: витоки, історія творення»

24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення, Верховна Рада УРСР урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. З того часу український народ щорічно відзначає головне державне свято – День Незалежності України.

Цей день є одним із найважливіших свят для українців. Його особливість полягає в унікальності історичних подій 1991 році. Ухвалений тоді Акт проголошення Незалежності України став логічною відповіддю на багатовікові прагнення нашого народу до свободи. Уже за кілька місяців, 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум. На ньому понад 90% громадян підтвердили своє бажання жити у вільній країні. Цей історичний крок став фінальною крапкою у розпаді Радянського Союзу та відкрив нову сторінку для України як суверенної держави на міжнародній арені.

У цьому році нашій прекрасній, волелюбній та незалежній країні виповнюється 35 років. З нагоди ювілею Юнацька бібліотека презентувала патріотичну панораму «Українська державність: витоки, історія творення», на якій представлено літературу про етапи формування української держави, боротьбу народу за свободу та вшанування пам’яті громадян, які віддали життя за  територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Сьогодні це свято має особливе значення. Як і багато поколінь тому, українці знову змушені виборювати свою незалежність, право на існування, свободу та мир  зі зброєю в руках.

«35 років українці разом»

                Щороку в серпні українці вшановують ті дні, коли над нами замайорів синьо-жовтий прапор і Україна заявила на весь світ про свою незалежність. Синьо-жовте знамено стало символом нашої свободи, боротьби та гідності, а день проголошення Незалежності став точкою відліку нової історії нашої країни. Боротьба за незалежність продовжується і сьогодні… Тому ми маємо пам’ятати, якою ціною дістається наша свобода.

                У читальному залі з нагоди цих знаменних державних свят розгорнуто книжкову виставку з елементами інсталяції «35 років українці разом», яка вклучає в себе кілька виставок: «Це нашої історії рядки», «Державні символи України» та «Сміливий народ сміливої країни». В експозиції представлені видання, що розповідають про історію української державності, символіку та традиції України, видатних діячів, які творили українську незалежність, героїзм сучасних захисників та захисниць України, культуру, мову та духовну спадщину нашого народу. Окремим пластом виділено літературу, присвячену героїзму та відвазі українського народу, який протягом всієї історії та досі продовжують боротися за збереження Української Незалежності та Державності.

                Незалежність – не просто слово. Це наша відповідальність, наша боротьба, наші дії сьогодні. Нехай любов до України завжди живе в наших серцях, а синьо-жовтий прапор гордо майорить над вільною землею!

Хай святиться ім’я твоє, Україно!

24 серпня щороку український народ відзначає найголовніше державне свято – День Незалежності України.  Саме 24 серпня 1991 року Україну було проголошено  незалежність України і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

День Незалежності — це не лише історична подія, а й нагадування про те, що свобода не дається безкоштовно. Сьогодні це свято об'єднує українців усього світу. Воно символізує неподільність української території, власну владу, Конституцію та закони, які захищають права громадян та уособлює багатовікові прагнення українців до волі, демократії та справедливості. Цей день став офіційним початком розбудови самостійної демократичної держави Україна.  Символом суверенітету нашої держави стає синьо-жовтий прапор, День народження якого ми щорічно відзначаємо 23 серпня, починаючи з 2004 року .

Кожне нове покоління українців своєю працею, талантом і жертовністю примножує здобутки, захищає свободу та будує процвітаюче майбутнє.

З цього свята в бібліотеці-філії № 3 ЦБС  для дорослих оформлено книжкову виставку «Хай святиться ім’я твоє, Україно!». В експозиції представлені видання з фонду бібліотеки, що висвітлюють історичні аспекти становлення України, особливості національної символіки, визначні події та постаті у боротьбі за незалежність нашої держави, історію українського національного прапора. Познайомившись з цими книгами, ви розкриєте для себе таємниці національних процесів, які відбувалися в Україні, а також дізнаєтеся про внесок, який наша країна зробила для світової спільноти.

Запрошуємо всіх охочих завітати до бібліотеки та пригадати, як Україна долала труднощі на шляху до незалежності. 

Ми віримо, перемога буде за нами, наша Україна буде завжди вільною та міцною, а її незламний дух буде непохитною основою для наших досягнень.

«Прапор об'єднує»

23 серпня в країні відзначається державне свято – День Державного Прапора України. Ця дата є важливою для кожного українця, адже державний прапор є джерелом національної гордості, об’єднуючи українців у складні часи та нагадуючи про їхню силу і єдність.

Як державний прапор України синьо-жовтий стяг був затверджений Постановою Верховної Ради від 28 січня 1992року, а 23 серпня 2004 року  Глава держави Леонід Кучма підписав Указ №987/2004 "Про День Державного Прапора України". Відтоді свято відзначається щороку.

Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Жовтий і синій кольори несуть у собі глибокий сенс, що сягає корінням в історію та культуру країни. Кожен колір репрезентує не тільки фізичний ландшафт України, а й цінності та ідеали, які формували націю протягом століть. Синій здавна символізує чисте, мирне небо, а жовтий - символ праці і достатку - це колір хлібного лану. Проте є й інші тлумачення. Жовтий і синій кольори є поєднанням головних символів життя - золотого сонця у синьому небі. А ще жовтий і синій - це вогонь і вода, чоловіче та жіноче начала.

В Юнацькій бібліотеці до Дня Державного Прапора України представлена виставка-подія «Прапор об'єднує», на якій можна ознайомитися з походженням його кольорів, історією виникнення, історичним минулим та сьогоденням.

З цим символом український народ утвердив свою державність, соборність і самостійність. З ним  українці йшли на захист своїх прав та свобод під час  Революції Гідності, під цим символом сьогодні наші воїни захищають рідну землю  від окупантів.

Тож нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість та спонукає наших захисників і захисниць до нових подвигів заради  Батьківщини.

«Покоління без кордонів»

                Молодість – це особлива пора, коли людина відчуває в собі невичерпну силу й енергію. Лише в молоді роки для нас немає нічого неможливого, а кожен новий день приносить надію, розвиток, сміливі мрії та радість життя. Від того, якою є молодь, залежить майбутнє кожної держави – недарма в будь-якому суспільстві молодим відведено роль ентузіастів, ідеалістів та реформаторів, тобто, по суті, прогресивної рушійної сили.
                Міжнародний день молоді ( International Youth Day) було затверджено ще 1999 року Генеральною Асамблеєю ООН за ініціативи Всесвітньої конференції міністрів у справах молоді (проведена у Лісабоні у 1998 році). Вперше його святкування відбулося у 2000 році. В Україні, як і в усьому світі, розуміють важливу роль юнаків та дівчат, тому їм присвячується особливий день, який раніше відзначали кожного року в останню неділю червня, а з 2022 року згідно указу Президента України від 1 січня 2022 року День молоді України об’єднали з Міжнародним днем молоді.

                До цього дня в читальному залі ЦМБ ім. І. П. Котляревського бібліотекарями підготовлено та оформлено книжкову виставку «Покоління без кордонів», де представлено шикорий спектр актуальної та нової літератури, яка стане в нагоді для молодих людей. Деякі видання, представлені у добірці, отримані бібліотекою від Українського інституту книги.

«Калі траш: історія ромського геноциду»

                Калі Траш (Чорний жах) – день пам’яті голокосту ромів. Під час Другої світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено майже 20 тисяч осіб ромської національності, проте немає даних про загиблих у зонах бойових дій наступальних операцій, на примусових роботах, у таборах гетто. Загалом на території України існує понад дві тисячі поховань жертв масових убивств ромів. На увічнення пам’яті депортованих і страчених представників циганського етносу 2 серпня в Україні на державному рівні відзначається Міжнародний день голокосту ромів.
               Бібліотекарі читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготували книжково-ілюстративну виставку «Калі траш», де представили літературу з теми.

Будемо жити, ромале!

2 серпня Україна разом з усім цивілізованим світом вшановує пам’ять жертв нацистського геноциду ромів. У цей день гітлерівський режим вчинив страшний злочин проти людства – в газових камерах табору смерті Аушвіц-Біркенау було живцем спалено близько трьох тисяч безневинних чоловіків, жінок, дітей. Єдиною їхньою «провиною» була належність до ромської національності. «Калі траш» у перекладі з ромської означає «чорний жах». Так називають період в історії ромів за часів Другої світової війни.

За матеріалами тематичної полиці «Будемо жити, ромале» користувачі бібліотеки-філії № 3 ЦБС для дорослих можуть дізнатися,  що за роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику геноциду, вивезли та стратили від 600 тисяч до 1 мільйона 500 тисяч ромів. Велика їх кількість була знищена в таборах примусової праці, місцях кочування, в ході каральних операцій. Їх убивали навмисно й жорстоко. Винищенням займалися спеціальні каральні загони – айнзатцгрупи – кількістю від 1000 до 1200 осіб, командири яких могли особисто ухвалювати рішення про розстріли населення. Одна така група діяла у Північній та Центральній Україні, інша – у Південній Україні, Бессарабії, Криму й на Кавказі. Сумним символом цього геноциду в Україні є Бабин Яр у Києві, де в перші дні окупації були розстріляні тисячі ромів. Представники ромського народу стали одними з перших жертв Бабиного Яру. У вересні 1941 року тут були розстріляні п’ять ромських таборів, серед яких більшість складали літні люди, жінки та діти. За свідками очевидців, на страту люди їхали з піснями та в традиційному яскравому вбранні.

         Злочини людиноненависницьких режимів не мають прощення. Істина про геноцид ромів має стати невід'ємною частиною нашої національної і загальнолюдської пам'яті для того, щоб така трагедія більше ніколи не мала змоги повторитися.

 За роки незалежності Україна впроваджувала політику, спрямовану на етнічне відродження ромів. Ромська етнонаціональна спільнота – невід'ємна частина українського народу, а її історія – складова нашої спільної національної пам'яті.  

 Від початку повномасштабної війни роми нарівні з усіма громадянами України, що мають різне етнічне походження, протистоять російському агресорові, беруть участь у русі опору. Роми служать у лавах ЗСУ, займаються волонтерською діяльністю, наданням гуманітарної допомоги громадянам та військовим.

«Ті, що пережили пекло...»

                Верховна Рада України прийняла Постанову про вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні, реєстр. №10188.
                Постановою 28 липня офіційно встановлено Днем вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
                Цей День запровадила Верховна Рада на підтримку громадських ініціатив - як нагадування про трагічні події, що сталися під час повномасштабної агресії росії проти України.
                Особливе значення має ніч з 28 на 29 липня 2022 року - день, коли російські війська здійснили обстріл Волноваської виправної колонії біля Оленівки, де утримували оборонців «Азовсталі». Це один з найжахливіших терактів, скоєних росією щодо полонених: щонайменше 53 українські захисники загинули, ще понад 130 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Злочин проти українських оборонців став грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке чітко регламентує гуманне поводження з військовополоненими та зобов’язує державу, яка їх утримує, забезпечувати їхню безпеку та життя.
                З метою увічнення громадянської відваги, стійкості, самовідданості та сили духу, а також зміцнення національної єдності та почуття патріотизму в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлена книжкова виставка «Ті, що пережили пекло...», а також постійно діє та оновлюється патріотична книжкова виставка «Славимо відважних».
                Вічна пам'ять всім українським військовослужбовцям, учасникам добровольчих формувань та цивільним особам, які загинули у полоні в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, стали жертвами жорстокого насильства під час російської збройної агресії та окупації.

Безсмертні імена в книгах і серцях

22 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Постанову, відповідно до якої 28 липня офіційно встановлено Днем скорботи та вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.

Цей День запровадила Верховна Рада на підтримку ініціатив громадськості та з українських військовослужбовців, учасників метою гідного вшанування пам’яті  добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, заради збереження пам’яті про Захисників та Захисниць України, які обороняли місто Маріуполь та за наказом вищого військового керівництва України вийшли із заводу "Азовсталь" у період з 16 по 20 травня 2022 року, але всупереч домовленостям та гарантіям внаслідок теракту на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 у селищі Оленівка Донецької області у ніч з 28 на 29 липня 2022 року були страчені російськими окупаційними військами.

Цього дня зазвичай проводяться такі меморіальні заходи, як загальнонаціональна хвилина мовчання, покладання квітів до пам'ятних знаків та меморіальних плит та вшанування цивільних громадян та добровольців, які постраждали від російської агресії, перебуваючи в неволі.

Це не лише день скорботи, а й символ незламності українського народу, вдячності за мужність, а також заклик до справедливості й покарання винних у злочинах проти людяності.

З цієї нагоди бібліотека-філія №3 ЦБС для дорослих підготувала тематичну книжкову виставку-роздум «Безсмертні імена в книгах і серцях, де представлені художні та документальні видання, присвячені героям, які мужньо боронили нашу країну. На виставці представлені книги, що висвітлюють історію боротьби за свободу, біографії Захисників та Захисниць, а також література, що відображає їхню мужність і самопожертву. Ви знайдете виставлені твори українських авторів, документи, свідчення та спогади, які зберігають пам’ять про наших героїв.

Схиляємо голови у скорботі про тих, хто зазнав нелюдських тортур, знущань і смерті в російському полоні. Вшановуємо кожного, хто не зламався, хто до останнього залишався вірним Україні.

Віримо в повернення кожного нашого воїна додому.                             Слава Героям України!

 

Вибачте нам за цей розпач і сум,
За сльози, що ранять щоденно.
Ви стали частиною світлих дум,
А пам'ять про вас — священна.

«Поетеса вогняних меж»

       21 липня 2026 року відзначається 120 років від дня народження Олени Теліги – поетеси, публіцистки, громадської діячки, героїні, яка залишила по собі не лише силу слова, а й приклад безкомпромісної любові до України. Олена  Теліга була однією з осіб, які впливали на культурний розвиток українського народу, його національне та культурне піднесення. Її творче життя і героїчна смерть стали символом невмирущості української нації.

Життєвий шлях Олени Іванівни Теліги (1906–1942) вражає своєю динамікою та трагізмом. Виросла вона у російськомовному середовищі, проте в еміграції свідомо обрала українську ідентичність і присвятила їй усе життя. У 1939 році Олена вступає до Організації українських націоналістів (ОУН).  У часи Другої світової війни вона повернулася з єміграції до окупованого нацистами Києва, щоб відроджувати українську культуру. Попри смертельну небезпеку, вона відмовляється тікати, заявляючи, що не може знову йти в еміграцію і залишати свій народ.  У лютому 1942 року її заарештувало гестапо. Поетесу разом із чоловіком Михайлом розстріляли у Бабиному Яру.

Олена Теліга прожила на світі лише 35 років. Свій поетичний, публіцистичний та організаторський хист вона поклала на розбудову української культури, мистецтва в ім'я збереження і творення української державності.

Олена Теліга належить до «Празької школи» української поезії. Її спадщина кількісно невелика (загалом збереглося трохи більше ніж 40 віршів та кілька публіцистичних статей), адже більшість рукописів було знищено гестапо. Проте кожен її рядок має колосальну енергетичну щільність. За своє життя поетеса, на жаль, не встигла видати жодної власної збірки. Твори Олени Теліги побачили світ лише після Другої світової війни: «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О.Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні вежі» (1977). Вона вивела українську емігрантську поезію на європейський рівень, поєднавши модерністську форму (витончені метафори, залізничний ритм вірша) із неоромантичним змістом (ідея служіння нації). В Україну творчість Олени Іванівни Теліги почала повертатись  після 1991 року – віршами, статями, публіцистикою, дослідженнями творчості поетеси.

 

 Юнацька бібліотека з нагоди дня народження Олени Теліги  підготувала книжкову виставку, на якій представлені критичні статті, літературознавчі матеріали та художні твори поетеси.

Виставка розповідає про життєвий шлях Олени Теліги – поетки, громадської діячки, представниці ОУН, яка поєднала в собі ніжність і незламну силу. Її життя стало прикладом свідомого вибору боротьби за Україну, а творчість – голосом покоління, що не приймало компромісів.

Олена Теліга – поетеса «вогняних меж», яка поєднала витончену жіночність із сильною громадянською позицією. Її поезія – це не лише лірика, а й заклик до дії, до мужності, до любові до своєї країни. Недарма її слова «Не треба слів – хай буде тільки діло» і сьогодні звучать особливо актуально.

         Олена Теліга була жінкою виняткової мужності, сили духу та глибокого патріотизму. Її поезія – це голос внутрішньої боротьби, жертовної любові до України та віри в національне відродження

Вона назавжди залишилася в історії як жінка-символ, жінка-легенда, незламна українка. Олена Теліга довела: українцем не обов'язково народитися, українцем можна стати за власним свідомим і безкомпромісним вибором, віддавши цій ідентичності весь свій талант і життя.

         Сьогодні, в час боротьби за свободу й гідність нашої держави, постать Олени Теліги набуває особливого звучання – як джерело натхнення, сили та віри в перемогу.